Народився Нікіта 31 травня 2003 року в селі Іванківці. Тут ходив до місцевого дитсадочку та до місцевої гарної школи. Вихователі дитсадка запам’ятали, що спочатку він майже не говорив, але потім, неначе сталась якась зміна, і він буквально защебетав, говорив з усіма і про все. Дуже любив свою маму і бабусю, які докладали максимум зусиль для його щасливого дитинства.
Так само лише найкращими словами згадували його шкільні педагоги, адже попрощатись зі своїм учнем прийшли і перша вчителька, і класна керівниця, яка виступила на траурному мітингу зі скорботною промовою.
Після Іванковецької школи Нікіта навчається в 33-му ПТУ на тракториста, де успішно здобуває цю професію. Але ще з дитинства він мріяв бути військовим, і як тільки йому виповнюється 18 років, Нікіта подає заяву на контрактну службу в ЗСУ, та вже 29 жовтня 2021 року складає військову присягу.
Йому личить військова форма десантника, в якій він приїздив кілька разів до рідних, але після 24 лютого вони спілкувались з Нікітою лише телефоном. У складі 148 окремої артилерійської бригади десантно-штурмових військ йому доводилось бувати в найгарячіших точках фронту, але у розмовах з рідними звучало лише одне: «У мене все добре».
Лише через рік він зміг попасти додому в короткочасну відпустку і не міг нарадуватись новому будинку, який мама купила на його прохання. Він будував плани, щоб біля його дому була зелена травичка, було багато квітів і не було ніяких городів. Але цим планам не судилось збутись…
29 лютого цього року близько 15 години на телефоні мами висвітився такий очікуваний номер:
- Привіт мамо.
- Привіт, Зайченя, що там у тебе?
- У мене все добре.
- Що там бухкає?
- Це наші, давай, до вечора…
Але ні того вечора, ні пізніше телефон сина більше не озивався, натомість наступного дня, 1 березня з військкомату надійшло найстрашніше повідомлення…
Шостого березня 20-річний Герой повернувся до рідних Іванківець «на щиті». Семенівська громада живим коридором зустріла траурний кортеж. Труну з тілом Героя останній раз пронесли рідними вулицями, а на сільському кладовищі після траурного мітингу та військового салюту він знайшов свій вічний спочинок.
На сторінці громади згодом написали:
«Нікіта Майструк — справжній український Герой. Ціною власного життя він відстоював життя своєї родини, свого села, громади, інших людей та свободу для нашої країни! Сумуємо разом із рідними та близькими загиблого, низько схиляємо голови у скорботі.
Нехай душа Нікіти знайде вічний спокій, а пам’ять про нього завжди житиме у наших серцях!
В ці гіркі хвилини наша громада схиляє голови у глибокій скорботі за Полеглим Воїном !
Вічна пам‘ять Захисникам, які віддали свої життя за Незалежність та Волю України!»
Фото з сайту Семенівської громади: