5 березня 2024 року Семенівська громада зустрічала і проводжала в останню дорогу з почестями, стоячи на колінах і зі сльозами на очах 39-ти річного Віталія Цьомка із села Садки .
Його життя обірвали загарбники 19 червня 2023 під час виконання бойового завдання, в районі н. п. Левадне Запорізької області.
Напередодні, 18 червня, надвечір сини Сашко і Богдан бігли на город до мами з криками: «Тато дзвонить», але тоді й гадки не мали, що ця розмова виявиться останньою.
Спочатку з ТЦК прийшло офіційне сповіщення про загибель, але потім воно було спростовано, і у рідних зажевріла надія, що Віталій живий. Дружина їздила в місто Дніпро, здавала тести на ДНК, і підтвердження збігів не виявили, що знову дало крихту надії на те, що він може бути в полоні. Але під час другого візиту до Дніпра, на жаль, страшна звістка підтвердилась. Довгі дев’ять місяців тривала дорога тіла загиблого Героя на Бердичівщину.
Віталій народився 7 грудня 1984 року в селі Крушелівка Кам’янець-Подільського району. Пішов до школи в 1991 році, в 12 років залишився без батька, а вже з тринадцяти років через важке матеріальне становище сім’ї довелось спробувати нелегкої селянської роботи – пасти колгоспні телята. А після закінчення школи – знову робота у місцевому господарстві.
В 2003–2004 роках проходив строкову службу в ЗСУ, після закінчення якої був на заробітках в Криму. В 2009 році зустрів свою Тетяну, з якою незабаром одружились, а в 2013 та 2015 році в сім’ї з’явились два хлопчики. Утримувати сім’ю без допомоги було непросто, Віталій працював на київських будівництвах, але потім вирішили переїхати на батьківщину дружини в село Садки на Бердичівщині.
Спочатку він працював на виробництві люків у Бердичеві, а згодом перейшов на асфальтний завод ШБУ-35, який знаходиться ближче до Садок. Він ніколи не сидів без діла, і крім роботи допомагав і односельчанам, і громаді села. Так, територія навколо місцевої школи була розчищена його руками, і взагалі, багато дерев у селі він допоміг розчистити чи спиляти, адже міг забратись на будь-яку висоту. Крім того, мурував в селі печі та груби, брав участь в художній самодіяльності, одним словом, жив на повну, і своїм прикладом виховував своїх синів.
Та мирне життя мільйонів таких українців перекреслила війна. В жовтні 2022 року Віталій Валерійович Цьомко був мобілізований до лав ЗСУ, і після навчального центру потрапив до знаменитої 36 бригади морської піхоти, яка вела бойові дії на південному напрямку. За спини інших він не ховався, проявляв ініціативу, був прикладом для побратимів, а 19 червня 2023 року прийняв свій останній бій…
У центрі Садок, де проходила зустріч і прощання, зібралось багато жителів села і навколишніх сіл громади . Віддати честь і шану захиснику приїхали його побратими, товариші і друзі. На мітингу виголосили скорботні промови голова громади Наталія Семенюк та староста Садок Олександр Сергійчук, і труна з тілом Воїна знайшла останній спочинок на сільському цвинтарі.
Відтепер над його могилою майорітиме синьо-жовтий стяг, і кожен буде знати, що тут похований Захисник України.
Фото зі сторінки Семенівської громади: