У мальовничому подільському селі Кикишівка сьогоднішній день закарбують у пам’яті, як день, у який прощались з молодим двадцятирічним Захаром Корольковим.
Багатодітна сім’я Королькових давно переїхала до рідного села своїх дідів та прадідів і поселилась в батьківській хаті, розташованій навпроти колишнього клубу. Це зараз він стоїть зарослий хащами та з вибитими вікнами, а в дитинстві малого Захара тут ще жевріло якесь життя.
Разом зі своїми ровесниками з Кикишівки він вчився в початкових класах Терехівської школи, куди вони щодня добирались рейсовим автобусом. Шкільні друзі пам’ятають його як веселого і дотепного хлопчиська, який дуже любив спорт.
Потім сім’я знову переїжджала в інші місця, і знову поверталась, а Захар знову трохи вчився з колишніми однокласниками. На жаль, в 2017 році померла мама, а оскільки батько вже давно з ними не жив, то молодших дітей забрала до себе в Чернігівську область тітка Катерина.
Там, в смт Гончарівське, він закінчив 11 класів, а після школи займався футболом. В 2020 році був призваний до лав ЗСУ, і під час служби був направлений на гарячий український схід.
Загинув Захар Корольков, обороняючи місто Маріуполь, яке вже сьогодні стало символом мужності і незламності українського війська.
Після відспівування загиблого воїна, отець Михайло з Поличинець зичним голосом провів проникливу проповідь, а потім закриту труну з тілом Героя останній раз пронесли по звивистим вулицям Кикишівки до місця останнього притулку на високому горбу над ланами і ставками нашої Бердичівщини.
На траурному мітингу виступили староста Терехівського округу Тетяна Мамчур та голова Семенівської ОТГ Наталія Семенюк. На поховання військового приїхали також заступник голови Бердичівської РДА та наш народний депутат із сестрою.
На сільському кладовищі встановлений пам’ятник воїнам, які загинули у війні проти німецького фашизму, і, хтозна, чи не доведеться робити такий самий тим, хто загинув від фашистського рашизму.
