Горе прийшло в сім’ю Томчуків з села Бистрик Райгородоцької ОТГ. Війна забрала їх єдиного сина Томчука Сергія Анатолійовича, якому не встигло виповнитись навіть 22 роки.
Народився Сергій в Бистрику, зростав разом з двома своїми сестричками, вчився тут же у сільській школі, а потім здобув робітничу професію в Бердичівському будівельному ліцеї.
Але була в нього з дитинства мрія стати військовим. У військове училище він не поступав, бо батьки переживали, адже це був час, коли в Україні вже йшла війна на Донбасі. Та після досягнення повноліття, потайки від мами пішов у військкомат і після проходження медкомісії поповнив лави знаменитої 95-ї десантної бригади.
1 вересня 2019 року він прийняв присягу і поринув у військові будні. А після строкової служби підписав контракт і став справжнім десантником. І від того часу лише короткі відпустки та спілкування телефоном лишались для батьків і сестер. А після 24 лютого 2022 року розмови стали зовсім короткими, і лише СМС-ки сповіщали, що з ним все гаразд.
Та 23 березня він зателефонував мамі і довго їй пояснював, що якщо він часом не буде на зв’язку, то значить він просто зайнятий, і передзвонить пізніше. Коли не зателефонував 24 березня, вона так і подумала, хоча серце вже було не на місці. І 25 березня вона не почула рідний голос, і в послідуючі дні.
І навіть коли до хати прийшли військові зі страшною звісткою, її розум відмовлявся у це вірити. Може це не той Томчук, адже прізвище досить поширене, може він просто зайнятий…
Про все це розповіла на траурному мітингу Світлана Барановська, яка нині займає посаду секретаря Райгородоцької сільської ради, а до того багато років була беззмінним сільським головою Бистрика.
Сергій загинув 24 березня під час авіаційного нальоту в місті Ізюм, яке стало місцем найжахливіших боїв та найсильнішого спротиву українського війська.
Як багато в свої двадцять один він не встиг: не встиг пожити, не встиг закохатись, не встиг погратись з похресниками, не встиг порадувати матір…
Від рідної хати над річкою до сільського кладовища Героя проводжали всі односельчани та численні жителі громади, а трикратний салют сповістив, що відсьогодні спочиватиме навіки юний Українець, який віддав своє життя за нашу з вами свободу.
