Взагалі-то сьогодні в Бердичеві прощались із двома відважними воїнами, які хоробро захищали Батьківщину, і раніше в подібних випадках робили спільну прощальну церемонію, але цього разу було по-іншому.
Рідні загиблого не погоджувались на традиційну церемонію, бо є прихильниками протестантської релігії, і взагалі хотіли робити похорон без офіційних заходів, але врешті-решт погодились, що Леонід заслужив, щоб місто достойно з ним попрощалось.
Так, порівняно небагато прийшло людей до траурної зали Гарнізонного Будинку офіцерів, але це були справжні друзі та найближчі родичі загиблого.
Народився Леонід Пер’ян у Бердичеві, вчився в 17 школі, де його та його старшого на рік брата знали майже всі. Адже жили вони біля самої школи, а напитись смачної води з їхньої криниці прибігали на перерві всі бажаючі.
Після школи вчився в ПТУ №4, а потім почались його трудові будні. Був майстром на всі руки, вмів ремонтувати все – від велосипеда до автомобіля, але найбільший хист в нього був до роботи з деревом. Від простої столярки до ексклюзивних речей, які користувались попитом у багатьох замовників.
Одружився, в сім’ї з’явилось дві доньки, але згодом відносини погіршились і шлюб розпався. Він залишився жити в квартирі на Мирному, де й був офіційно прописаний. Саме тому сьогодні на церемонії були присутні голова Райгородоцької громади та його заступник.
Мовчки спостерігати за тим, що робиться навколо Леонід ніколи не міг, тож в 2014 році не стояв осторонь бурхливих подій і вступив до добровольчого батальйону «Карпатська січ», а через деякий час і до «Правого сектору». Там він згадав свої військові навички та зрозумів своє місце і покликання. Тому й після 24 лютого він ні разу не вагався, а швидко знайшов бойових побратимів та влився в ряди захисників України.
Безліч історій розповідав він друзям телефоном чи коли на якийсь день-два заїжджав до рідного міста. Одного разу величезний осколок уп’явся в дерево, за яким він ховався, іншого разу пробив автоматний ріжок на розгрузці. Одним словом, смерть ходила близько коло нього, але удача тоді була на його стороні.
На жаль, так тривати вічно у тому Бахмутівському пеклі, де він був останній час, не могло. Смерть там не тільки в окопах чи розвалинах будівель, вона там скрізь. Що саме сталось достеменно не знають навіть його побратими, але 27 січня земне життя героя обірвалось…
Сьогодні в Будинку офіцерів траурні промови виголосили колишній сільський голова Великої П’ятигірки, куди територіально входить селище Мирне та депутат міської ради Василь Толочко. Близькі і друзі, знайомі і сусіди під звуки військового оркестру провели загиблого в останню путь, яка завершилась навіки на військовому секторі міського кладовища.
