Ця історія розпочалась ще в 2019 році, коли міська архітектурно-будівельна інспекція побачила порушення на території, що примикає до міської синагоги. Підприємець, який викупив колись частину будівель філії взуттєвої фабрики та розмістив у них друкарню, прибудував до неї склад. І виявилось, що цей склад на чотири квадратних метри «заліз» на територію охоронної зони історичної пам’ятки, якою є старовинна синагога.
Підприємець пояснив, що був змушений вживати якихось заходів після того, як збудована на початку двотисячних років біля старої синагоги (незрозуміло, за яким проєктом і погодженням) триповерхова будівля мікви стала сповзати схилом в сторону його друкарні. Тоді йому довелось будувати підпорну стінку, щоб не зруйнувались обидві будівлі, до якої вже потім добудував склад.
Та такі пояснення не задовольнили інспекцію, яка наклала штраф та подала до суду цивільний позов про знесення прибудови. Крім цивільного позову Бердичівська прокуратура відкрила ще й кримінальну справу за втручання в охоронну зону історичної пам’ятки.
Кілька років тривали досудові розслідування, а з 22 року – судові слухання. Бердичівський суд врешті-решт підтримав цивільний позов, а кримінальний скасував через перевищений термін розслідування. Тоді підприємцю довелось захищатись від цивільного позову вже в апеляційному суді, а щодо кримінального, то до апеляції звернулась вже прокуратура.
Підсумок: апеляційний суд скасував рішення у цивільній справі, а від кримінального обвинувачення прокуратура сама відмовилась, забравши апеляційну скаргу.
І тепер питання: навіщо було взагалі відкривати цю справу, п’ять років витрачати кошти платників податків на роботу інспекторів, прокурорів і суддів, п’ять років мотати нерви підприємцю з такого нікчемного приводу, який до того ж зробив добру справу, врятувавши сусідню будівлю.
Сьогодні ведеться добудова безпосередньо до старовинної будівлі синагоги, залишається лише сподіватись, що вона потім не зацікавить прокурорів та інших перевіряючих органів.
