У четвер, сусідніх залах, майже в один час двома різними суддями слухалась одна й та ж справа про зникнення 31 тони солярки з резервного фонду Бердичева. Та й ухвали, які мали винести судді були одного типу – визначення запобіжного заходу підозрюваним особам.
Наш Telegram канал: https://t.me/rio_berdychiv_informatsiya
В одній залі суддя Хуторна визначала цей захід для першого заступника Бердичівського міського голови Артема Азізова, а в іншій, суддя Вдовиченко для директора комунального підприємства МКАРС (міська комунальна аварійно-рятувальна служба) Павла Котика.
І якщо на засіданні у директора МКАРСу був тільки він, адвокат і прокурор, то на засідання до Азізова крім двох його адвокатів прийшов його батько, та група журналістів і громадських активістів. Активістів привела депутат обласної ради (від ОПЗЖ) Наталя Онуфрієнко, а журналісти прийшли самі.
Коли, чимало спізнившись, до судової зали прибіг прокурор, то виявилось, що йому тільки сьогодні дали доручення представляти групу прокурорів, яка процесуально керує справою про зникле пальне, на цьому судовому засіданні, і він, буквально на ходу, включався в процес.
Прокурор у своєму клопотанні просив суддя встановити в якості запобіжного заходу особисте зобов’язання, наголосивши, що це найлегший з існуючих запобіжних заходів. Та до загальних зобов’язань, як-то приходити на виклик слідчого чи прокурора, просив додати ще заборону покидати населений пункт, у якому підозрюваний зареєстрований, вказавши при цьому адресу бердичівської квартири.
Але, невдовзі вияснилось, що Артем Азізов вже давно не живе за цією адресою, а зареєстрований і проживає в Гришківцях. Тобто, якби суддя прийняла формулювання прокурора, то підозрюваний навіть в Бердичів не зміг би приїжджати.
По суті ж звинувачень прокуратура надала не так вже й багато підтверджуючих документів: протокол допиту керівника Житомирського комунального підприємства, який показав, що Азізов ще на початку березня просив допомогти Бердичеву з паливом і протокол допиту директора ТОВ «Техсервіс», який нічого не бачив, нічого не знає, а все робив не за гроші, а на волонтерських засадах. Ну і результат замірів пального, який виявив нестачу 31 тони. Причому, щоб виміряти скільки ж його все-таки було в одній некаліброваній ємності, довелось його переливати в сорокатонний бензовоз, і назад, а для арифметичних розрахунків ще й залучили викладача фізики та математики у якості свідка. Ну, а в фабулі клопотання про запобіжний захід, як і в підозрі звучало багато фраз на кшалт, в невстановлений час, в невстановлений спосіб, і т.д.
Адвокати підозрюваного Азізова зазначили, що за чотири місяці слідства фактично ніяких серйозних доказів вини їх підзахисного і не виявлено. Та й зі сторони здавалось, що хтось не сильно й щось хотів розслідувати.
Загалом, на своє виправдання заступник міського голови переказав те, що вже розповідав у інтерв’ю нашій газеті. Мовляв, отримали пальне 82 тони, поставили на баланс, завезли на АЗС, яка єдина погодилась його прийняти, встигли видати лише 5,7 тон для підприємства з вивезення сміття, і все.
30 травня слідчий Фещенко провів огляд АЗС, побачив там 77 тон солярки, яке записав у речові докази та опечатав ємності. А потім цей самий слідчий вже першого липня почав переміряти пальне і виявив недостачу 31 тони. Хто і як вивіз пальне, яке було опечатане і знаходилось на відповідальному зберіганні у ТОВ «Техсервіс» Азізов не знає.
Новим у його розповіді було те, що до документів додався протокол наради при міському голові від 14 березня (раніше мені не доводилось чути, що робочі наради протоколюються – авт.), на якому колегіально вирішували як будуть розпоряджатись пальним, яке має незабаром надійти з області. Тобто, не сам Азізов давав комусь «вказівку», а вирішили все це дуже демократично.
Кілька разів усім присутнім, в тому числі і судді, «в умі» чи в стовпчик доводилось додавати і віднімати тони солярки, щоб зрозуміти скільки разів доводилось їздити бензовозам з Житомира, скільки пального виявилось у різних резервуарах та скільки десь «випарувалось». Підозрюваний сказав, що навіть під час замірів та переливань якась кількість розлилась, але його фразу підхопила і трохи перекрутила Наталя Онуфрієнко, і вже через годину в соцмережах пішли гуляти «меми» про те, як по краплі викапала 31 тонна солярки.
Для підтвердження того, що не потрібно встановлювати будь-який запобіжний захід адвокати надали судді ще й характеристики на Артема Азізова з місця роботи та місця проживання (підписана заступником селищного голови Гришковець). Як на мене, то це вже атавізми радянської епохи, але в юриспруденції вони, напевно, ще мають якесь значення.
Судове засідання розпочалось десь о пів на одинадцяту, а після двох годин слухань суддя пішла на перерву для написання ухвали, яку оголосила вже о 14.30: «Встановити запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, не виїжджати підозрюваному за межі області та здати до відділу поліції закордонні паспорти».
Відразу після цього розпочалось друге судове засідання щодо клопотання прокуратури про відсторонення Азізова від посади. Тут знову звучали майже ті ж самі аргументи сторін, лише додалось дискусій щодо визначення функціональних обов’язків першого заступника міського голови, та чи входить до них розпорядження паливно-мастильними матеріалами.
Тут знову, які на першому засіданні, він доводив, що не має офіційного впливу на цю сферу, і все це знаходиться у віданні управління ЖКГ та відповідного заступника міського голови та керівників комунальних підприємств.
Але, ці аргументи знову не подіяли на суддю, і після тривалої перерви, майже о шостій вечора вона оголосила ухвалу про відсторонення Артема Азізова від посади першого заступника міського голови строком на два місяці.
Директору МКАРСа запобіжний захід теж встановили такий самий, а питання про відсторонення від посади розглядатимуть на наступному тижні.
P.S. Синхронність слухань та однаковість їх рішень наводять на деякі роздуми щодо неупередженності та незалежності Бердичівського суду…
