Не раз ми писали на сторінках газети «РІО-Бердичів» про земляка, який хоч народився у столиці, але 22 роки свого життя провів у Бердичеві. Ми бачили його на великому екрані у популярних кінострічках та на театральних сценах. Перед своїми глядачами Денис Гранчак поставав у різних образах і щоразу робив це блискуче.
Читайте нас на Telegram // Facebook // Підтримати РІО //
У 2020 році на сцені Музично-драматичного театру на Європейській актор реалізував свою давню мрію. Денис Гранчак приїхав до рідного Бердичева з моновиставою «Треба дожити до завтра», де відверто та щиро, до мурах, розмірковував з присутніми про любов, про людину, пошук себе, досягнення цілей та почуття власної реалізації.
Актор зіграв багато ролей. Свого часу у кіно він приміряв військову форму, коли грав роль військового хірурга у серіалі «На лінії життя». Сьогодні також у військовій формі, але на реальному фронті зі зброєю в руках Денис боронить Україну від ворога та як кожен з нас має лише одну мрію – Перемогу. Для її наближення робить усе можливе, але і творчості не полишає. Вона – у серці, і це – відчутно.
Днями на своїй сторінці у Фейсбук актор опублікував чуттєвий вірш «Ти написала мені листа…». На фоні неймовірного українського заходу сонця він декламує рядки про отриманий лист від коханої, про спільні мрії після повернення, важливість підтримки, вчасно сказаних слів, про любов, яка оберігає. Відео одразу отримало багато коментарів та вподобань від шанувальників актора, його колег, друзів і тих, кому припали до душі щирі і такі близькі сьогодні тисячам закоханих слова. Відео з подяками за захист та побажаннями найшвидшої перемоги розмістили на своїх сторінках і театри, на сценах яких виступав талановитий бердичівлянин.
Хочемо, щоб і читачі «Ріо-Бердичів» хтось вперше, а хтось знову почули вірш Дениса Гранчака у його виконанні і помолились за кожного українського воїна, який зараз на передовій.
Ти написала мені листа…
Такого, як колись твоя бабуся
писала дідусеві, на папері.
Здавалось би, навіщо витрачать папір,
якщо можна настрочити смс?
Але я б не відчув би так
твою любов, твою турботу і твій ніжний сум.
Дивлюсь на літери і ніби ти зі мною поруч –
ось «А» торкається моєї шиї,
а «Б» цілує прямо в очі,
«Л» пестить моє серце своєю чуйністю.
А ось ця кома, неначе натякає, що приїдеш,
і все буде:
кохання до нестями, гуляння під луною і пірнання з головою у солону воду.
А потім будемо ганяти по піску з дітьми
і книгу прочитаєм перед сном…
Ось бачу крапку на кінці листа.
О, ні. Ще не кінець. Постскриптум.
Люблю!
Я прочитаю ще не раз цей лист від тебе,
мов молитву перед сном.
Моє життя оберігає
Лист-Біблія – Любов.
10000000_926801451909481_5544697025069897522_n
