«Доброта – це якість, прояв якої ніколи не буває зайвим», – говорив письменник Марк Твен, улюблений багатьма із дитинства. Зі сторінок його книг ми черпаємо добру, сонячну енергію. Вислів класика американської літератури щороку згадують у День спонтанного прояву доброти. Це свято – ще один привід сказати «люблю» своїм близьким та безкорисливо допомогти незнайомим людям.У п’ятницю, 17-го лютого, в Бердичівській міській бібліотеці для дітей юні читайлики дарували одне одному промінчики душевного тепла і світлої радості.
Читайте нас на Telegram // Facebook // Підтримати РІО //
Що таке тренінг? Маленькі учасники заняття «Акція-вірус “Епідемія доброти”» знають: подібне спілкування допомагає отримати нові знання. Отож, дівчатка та хлопчики віком від 4-х до 7-и чекали цікавинок від бібліотекаря Людмили Горобчук. Спочатку – знайомство. Бердичівські «чомучки» – ще ті балакуни. Щиро розповідали про свої вміння: Діму не втомлює швидка ходьба, Аня залюбки їздить на двоколісному велосипеді, Софія – на скутері, Даня – на самокаті, Мишко непогано складає оріґамі, Сашенька гарно малює, Ліза – ліпить, а Максиму цікаво проводити час за комп’ютером.
Дитячі критерії доброти прості та зрозумілі: допомагати одне одному, дарувати турботу і радість. Щоб роздавати добро іншим, потрібно відшукати в собі внутрішню силу, підказувала Людмила Леонідівна. Її юні співрозмовники уявляли себе джерелом світла. Кожний обрав образ, який, на думку маленьких філософів, найбільше їм підходить: сонечка, зірки, лампочки, ліхтарика, свічки чи вогню в каміні. Охоче ділилися думками про улюблені справи. Виявляється, всі вони дружать із тваринками, вдома охоче годують своїх улюбленців. І, звичайно, допомагають батькам. А комусь подобається спостерігати за зорями, слухати музику чи подорожувати…
Дивовижні історії, звісно, люблять слухати всі. Казка «Дар» – про чарівників, які могли оживляти слова. В їх душах жила Любов, тому те, що вимовляли, доповнювало навколишній світ новою красою. Сила – в чистоті задумів, вела серйозну розмову зі слухачами Людмила Горобчук. І вони прийшли до висновку: світлі думки народжують красиві слова, які здатні сяяти зірками і розпускатися квітами, погані ж перетворюються на монстрів. А добротою потрібно ділитися з батьками, бабусями і дідусями, сестрами, братами та друзями, тваринами і птахами: посміхатися, підтримувати й дарувати теплі слова. Вустами дитини говорить істина…
Наостанок маленькі розумники обійнялися, пострибали й вигукнули: «Хай нам завтра пощастить!»
Нехай спонтанні прояви доброти будуть щоденною звичкою. Її ніколи не буває надміру, доброта нерідко тиха й непомітна на перший погляд… Вона зустрічається у повсякденному житті, на вулицях міста, затишних двориках, у звичайному потиску руки…
