Від редактора: Зазвичай, ми не друкуємо віршів ні на шпальтах газети, ні на сайті. Але, бердичівлянка, яка завітала у вівторок вранці до редакції дуже хотіла почути відгук на свої віршовані творіння. Оскільки зворотній зв’язок в соціальних мережах зараз набагато швидший за газетний відгук, представляємо на ваш розсуд ці рядки.
Місто
(Присвячується Бердичеву)
Димлять будинки шоколадом,
Цвіт липи підмітає вулички
І мостять гнізда в позолотах ранку
Шуми авто і піші голуби.
Тріщать сліди айфонами
На перехрестях вулиць й роздоріж,
Тамують подих, як парфумами,
Віконниці із старовинних веж.
Злетіла вуличка здивовано
Й присіла біля кованих воріт,
Де в парку у декорах схована,
Міська краса спиняє біг.
З любов’ю Евеліна Лінська
Буває
Така любов буває мовчазна
А чи буває? Буває швидше ні.
Вона приходить, як біда,
У ритуал освячуючи дні.
Не розкидає бронзові слова,
Не рве їх аж до денця.
Слова мовчать на спалених вустах,
А кожен погляд, як відбиток сонця.
Вона не знає гучності афіш,
Мовчанням відшліфовує перлини,
Що виллються квітками сліз
На дві корони, як могили.
Евеліна Лінська
