Чи знають мешканці Бердичева, як вони називаються?
Читайте нас на Telegram // Facebook // Підтримати РІО //
Ніколи не замислювалася над правильністю цієї назви. Наче кожен з нас від народження точно знає вірну відповідь – ми бердичівЛяни. Але чи насправді це так?
Прочитавши деякі статті про написання катойко́німів (назва мешканців певної місцевості), постала внутрішня дилема, чи правильно ми наразі утворюємо закінчення у назві мешканців міста?
Найбанальніша перша дія людини при пошуку інформації – перевірити сторінки Вікіпедії. На офіційній сторінці міста Бердичева у колонці «Основні данні» знайшла строчку «мешканці міста» де було написано:
– бердичів’я́нин
– бердичів’я́нка
– бердичів’я́ни
Це зовсім не те що очікує побачити мешканець міста, що зі шкільних часів звик до :
– бердичівлянин
– бердичівлянка
– бердичівляни
Звернувшись до вчителів української мови Бердичева, далеко не всі змогли дати хоч якусь відповідь на поставлене питання. Проте Крученюк Людмила Володимирівна, яка є вчителем української мови вищої категорії надала консультації посилаючись на книгу Олександра Заболотного «Правильне мовлення» 2020 року видавництва, а саме на сторінку 154 де обґрунтовується назви осіб за територіальною ознакою та національністю. У книзі зазначено два варіанти написання мешканців міст, що закінчуються на «ів», до прикладу:
Вибірково суфікси -анин, -янин, -чанин поєднуються з деякими основами топонімів, що мають у своєму складі суфікс присвійности -ів/-їв, зокрема:
Київ — ки-ян-ин (не київлянин) — ки-ян-к-а — ки-ян-и;
Львів — львів’-ян-ин — львів’-ян-к-а — львів’-ян-и;
або є паралельними до продуктивнішого форманту -ець:
харків-ець, харків’-ян-ин — харків-к-а, харків’-ян-к-а — харків-ц-і, харків’-ян-и
Проте у книзі Ірини Фаріон «Мовна норма: знищення, пошук, віднова», що 2013 року видання, у розділі «Суфіксальні моделі, що позначають назви мешканців населених пунктів України та їх різновиди» один з прикладів приводився саме на назві нашого міста:
Бердичів – бердичів-ець – бердичів-к-а – бердичів-ц-і;
Жашків – жашків-ець-жвшків-к-а – жашків-ц-і;
Харків – харків-ець – харків-к-а – харків-ц-і;
Чортків – чортків-ець, чортків-ка, чортків-ці.
У одному з коментарів Ірини Фаріон зазнвчається: «Назви мешканців населених пунктів (катойконіми) і назви народів (етноніми) містять у собі важливу історико-етнографічну інформацію, тому їх будова потребує чіткої вмотивованності через визначальні мовні засоби. До них належить найпродуктивніша словотворна модель із суфіксом -ець (у формі чоловічого роду), -ка (у формі жіночого роду) та -ці у формі множини.»
Такий правопис зовсім не передбачає вживання двох варіантів. Але з ним не згодна професорка Києво-Могилянської академії Ніна Тоцька. Вана пояснює правопис так: «Зважаючи на твердження наших беззаперечних авторитетів, правильна назва мешканців Чорткова аж ніяк не може бути чортківчани. В офіційних документах маємо писати чортківці, проте, зважаючи на милозвучність української мови в ЗМІ ми пишемо чортків’яни.»
Враховуюче все досліджене вище, можна зробити висновок, що «бердичівЛяни», це скоріше русизм (слово побудоване за російським зразком). У документації більш коректно використовувати слово «бердичівці», а у розмовній мові «бердичів’яни».
