«Бердичівською окружною прокуратурою заявлено позов щодо визнання недійсною угоди, якою відкрите акціонерне товариство безкоштовно передало палац Терещенків у приватну власність та його витребування до державної власності.
Також у заяві викладено вимоги щодо визнання недійсним рішення виконкому селищної ради про оформлення права власності та скасування свідоцтва про право приватної власності на нерухомість площею понад 4,4 тис. м2.
Наразі Господарським судом Житомирської області у справі відкрито провадження.
Обставини справи. Палац Терещенків та частину прилеглої території, що в смт Червоне Андрушівського району, який перебував у державній власності, у 2000-2002 роках відкрите акціонерне товариство, яке було лише балансоутримувачем маєтку, безкоштовно передало у користування, а потім у приватну власність.
Однак прокуратурою встановлено, що ВАТ розпорядилося садибою Терещенків неправомірно, за відсутності дозволу держави в особі Міністерства освіти та науки України та без погодження органу охорони культурної спадщини, унаслідок чого державне майно протиправно вибуло з державної власності.
Довідково: об’єкт культурної спадщини – палац Терещенків (неоготичний стиль) побудований у 1851 році графом Грохольським та згодом придбаний меценатом і цукрозаводчиком Миколою Терещенком.
З 1948 року у приміщенні колишнього маєтку знаходилось фабрично-заводське училище, а з 1987 року – Червоненський філіал професійно-технічного училища.
За розпорядженням Житомирської облдержадміністрації (від 11.08.1997) будинок-садибу взято на облік та під охорону як пам’ятку архітектури місцевого значення. Згодом, після ліквідації філіалу училища, споруду передано місцевому ВАТ лише на баланс, а не у власність.»
Таке повідомлення було оприлюднено сьогодні на сайті обласної прокуратури. Але воно дає більше запитань, ніж відповідей. Наприклад, чому раніше це нікого не цікавило, або ж чому зацікавило саме тепер? Вже багато років в палаці розміщується монастир однієї з православних парафій.
На початку двотисячних, про які говориться в повідомленні, в Червоному було лише одне ВАТ, яке могло мати стосунок до колишнього палацу, створене на базі місцевого цукрозаводу. Так само, як і палац, це товариство продало вузькоколійні залізниці до Кодні та до Бердичева, а потім його керівник відкрив в Бердичеві маленьку ковбасну фабрику.
І якщо сьогодні прокуратура зацікавилась подіями двадцятирічної давнини, то не виключно лише тому, що хоче «натиснути» або на колишнього керівника цукрозаводу, або на його нинішніх власників. А прив’язка до «культурної спадщини» – просто привід.
А може й ні. Може й справді у прокуратурі дуже переймаються культурним рівнем нашого народу, адже сусіднє повідомлення у стрічці обласних новин про те, як доблесні прокурори героїчно протистоять намірам однієї з сільських рад на Новоград-Волинщині закрити сільську бібліотеку:
«Брониківська сільська рада Новоград-Волинського району у березні минулого року прийняла рішення про ліквідацію місцевої бібліотеки та перенесення її до іншого села, що за 7 км. Відтак понад півтисячі жителів села Тупальці позбавлено права доступу до книжкового фонду, який нараховує 6,5 тис. примірників книг», -?!!
