Днями мені зовсім випадково вдалось дізнатись про бердичівлянина, в оселі якого створено справжнісінький музей старовинної техніки.
Всі сусіди на вулиці та колеги-колекціонери як в реалі, так і в інтернеті знають його за псевдонімом Чапай. Так він представився і журналісту.
Потяг до колекціонування виник в нього ще в дитячі роки, коли всі діти полюбляють щось збирати: фантики від цукерок, ляльки чи машинки. Але в більшості з віком це проходить, а в героя нашої розповіді – залишилось на все життя.
Свого часу в нього була чи не найбільша в Україні, а може й в Радянському Союзі колекція моделей легкових автомобілів в масштабі 1:43 (в тому числі і закордонного виробництва) та різноманітних збірних пластмасових моделей інших транспортних засобів від танків до луноходу, але, на жаль, та колекція згоріла в пожежі.
Проте сьогодні в його колекції є дуже багато старовинних радіоприймачів, телевізорів, магнітофонів та інших приладів, деяким з них могли б позаздрити багато технічних музеїв Європи. Я свого часу з дітьми і сам об’їздив багато таких музеїв, тому можу це з впевненістю стверджувати.
Та не тільки колекцією техніки зацікавила мене ця бердичівська садиба, адже тут зі скляних пляшок змуровано кімнату відпочинку в бані так, що промені сонця створюють справжню картину. І майже все це, до речі, пляшки з під нашого рідного бердичівського пива.
А тепер щодо пропозиції. Колекціонер стверджує, що він особисто та багато його друзів-колег залюбки б виставляли свої колекції для показу всім бажаючим, якби в місті було щось на кшталт виставкового залу чи галереї. І якщо у відділі культури чи міськвиконкомі когось така пропозиція зацікавить, в місті може з’явитись ще один «туристичний магніт», про які останнім часом так люблять говорити депутати та посадовці.
