Для цього сьогодні терміново було скликано комісію з перейменування вулиць. Як оголосила на початку секретар комісії, це було фактично перше засідання у новому складі. Оскільки голова комісії Лариса Котнюк зараз перебуває у відпустці, то її члени, шляхом голосування, доручили вести це засідання начальнику управління культури Валентині Кузьменко. І лише після цього перейшли безпосередньо до теми розгляду.
Виявляється, що на ім’я міського голови надійшов лист від чотирьох депутатів міської ради – Василя Толочка, Артура Іваненка, Юрія Ніколаєнка та Богдана Коляди. Вони пропонують до 30-річчя незалежності України перейменувати площу Центральну у Бердичеві (раніше – площа Жовтнева) на площу Незалежності.
Першим етапом розгляду цієї пропозиції і стало сьогоднішнє засідання комісії з перейменування. На нього, чомусь, не запросили представників ЗМІ, а тих, хто дізнався випадково, теж не дуже хотіли бачити.
Фактично, тон дискусії щодо перейменування задала начальник фінансового управління, яка наголосила, що при перейменуванні площі Центральної потрібно буде затратити багато коштів, адже всі управління та відділи міської ради, які зареєстровані за цією адресою, повинні будуть міняти реєстраційні документи та печатки.
Тоді й інші члени комісії стали говорити не стільки про перейменування Центральної площі, скільки про те, щоб назвати площею Незалежності якусь іншу частину міста. І найкраще, на думку більшості присутніх, було б назвати таким іменем територію поблизу меморіалу «Слава Героям» («вєчний огонь», по-народному). Адже тут не зареєстровано ніяких юридичних осіб, тож і перереєстровувати нічого не потрібно буде.
Тим більше, що ця територія незабаром зазнає суттєвої реконструкції, про що проінформував членів комісії начальник містобудівного відділу Олег Савицький.
Трохи іншої думки був про це відомий бердичівський краєзнавець Анатолій Горобчук. По-перше, робити так, як це зараз роблять багато міст України, називаючи площі на честь 30-річчя, він назвав калькуванням і розповів присутнім, що ця площа за часів УНР отримала назву «Українська», а за часів більшовиків – «Рядянська». Під час німецької окупації площі повернули назву «Українська», а після звільнення вона знову стала «Радянською». А ще Анатолій Петрович застеріг, що називати щось іменами, які не будуть використовуватись – недоцільно. Як приклад, згадав площу «Героїв Майдану», яка офіційно в нас є (територія перед колишнім кінотеатром, а нині – перед спортивною школою), але жодної відповідної вивіски немає, тому ніхто і не користується такою назвою.
Інший краєзнавець, директор музею історії Павло Скавронський продовжив думку про те, що у Бердичеві з топонімікою не так, як скрізь. Наприклад, є в нас бульвар імені Лонського, але жодного будинку на ньому немає, бо він розташований в середині вулиці Європейської. І назвати територію біля пам’ятника площею Незалежності назвав вирішенням питання «по-бердичівські» (тобто «галочку» поставити і забути про це – авт.). І як справжній історик, теж згадав, що після звільнення Бердичева 5 січня 1944 року на цьому місці стояла шибениця, на якій кілька тижнів висіли трупи поліцаїв.
Врешті-решт, більшістю голосів члени комісії проголосували «проти» перейменування площі Центральної та рекомендували міській раді назвати площею Незалежності територію біля монумента «Слава Героям». Ця рекомендація, як і пропозиція депутатів, буде ще розглядатись і депутатськими комісіями, і на сесії міськради, і ми ще, напевно, почуємо немало думок з цього приводу, про які і розповімо нашим читачам.
