У Бердичівській музичній школі стартував мистецький проєкт «Епоха, що оживає». І першою подією циклу став театралізований фортепіанний концерт до 120-річчя українського композитора Ісаака Берковича. Під час благодійної імпрези проводився збір коштів на підтримку Збройних Сил України.
Талановиті, ініціативні і креативні педагоги Бердичівської музичної школи популяризують світову та національну культуру, виховуючи учнів на її кращих зразках. Вони генерують і втілюють цікаві творчі ідеї та задуми. Спільний проєкт двох відділів: музично-теоретичних дисциплін (завідувачка – Антоніна Круковська) та фортепіанного (завідувачка – Тамара Дідус) – передбачає проведення циклу концертів, присвячених творчості видатних особистостей музичного світу.
Нинішній, 2022-й рік, поєднує дві дати: 50 років із дня смерті та 120 – від дня народження українського композитора і педагога Ісаака Берковича. Своєрідний спектакль побачили в актовій залі музичної школи викладачі, учні
та їх батьки і друзі. Перед очима глядачів з’являлися актори: завідувачка вокально-хорового відділу Оксана Тимків у ролі матері відомого музиканта та учні в образі Ісаака Берковича – хлопчика (Нікіта Дерлюк) і юнака (Ілля Редич). Композитора у поважному віці зіграв викладач Микола Горай. А маленького рознощика газет – вихованець мистецького навчального закладу Давид Шинкаренко. В ініціативній групі, яка готувала театралізовану виставу, об’єдналися директор музичної школи Інна Бузі, викладачі Євгенія Дворяченко та Віктор Крапівін (технічна підтримка) і натхненники події – заступник директора з навчально-виховної роботи Ірина Михайловська та завідувачка фортепіанного відділу Тамара Дідус. У музично-театралізованому дійстві органічно переплелися історичні факти й художній вимисел вигадливого сценариста з багатою уявою Антоніни Круковської. Харизматична та артистична Оксана Тимків перенесла публіку в початок 20-го століття… У коротких діалогах акторів оживали події минулого…
Ісаак Беркович народився 28-го грудня 1902-го року в Києві у родині годинникового майстра. Навчався у гімназії № 3, музикувати почав у 8-річному віці. У 1920-му вступив до Київської консерваторії. Отримував знання у класі фортепіано в професора Володимира Пухальського і водночас вивчав курс музичної теорії та композиції у професора Бориса Лятошинського. З 20-и років Ісаак Беркович став займатися педагогічною діяльністю. Працював у Київській музичній школі № 6, згодом – у музичному училищі столиці, а також викладачем у Київській вечірній консерваторії. Пройшов усі етапи становлення: від шкільного вчителя до аспіранта, доцента та професора вищого музичного навчального закладу.
Перша публікація його фортепіанних творів відбулась у 1938-му році (збірка «30 легких п’єс»). Відтоді щороку виходили в друк нові й нові…
Друга світова війна торкнулася кожної сім’ї, кожної людської долі, увірвалася й в життя Ісаака Берковича… Хвилиною мовчання вшанували в залі тих, хто загинув у 1939–1945-му роках , хто поклав свої життя за Україну у дні повномасштабної російської агресії… У 1944-му Ісаак Беркович повернувся до Київської консерваторії, де був одним із провідних педагогів кафедри загального фортепіано. Він також є автором навчально-методичного посібника «Школа гри на фортепіано», за яким навчалося не одне покоління музикантів.
Кадри кінохроніки занурювали в особливу атмосферу Києва тих часів, коли жив і творив Ісаак Беркович. Гармонійний синтез художнього слова, музики та відео створював особливий емоційний настрій…
Понад 100 років тому, у травні 1919-го, відбулася світова прем’єра «Щедрика» Миколи Леонтовича під час гастролей Європою Української Республіканської капели під керівництвом Олександра Кошиця. У січні 1921-го року трагічно загинув, убитий пострілом чекіста, автор твору –національного музичного символу України. На концерті прозвучала прекрасна милозвучна мелодія, яка об’єднує світ…
Музика Ісаака Берковича яскрава та мелодійна. Його фортепіанні твори прості і виразні, мініатюрні, але довершені. Їм притаманні народні мотиви, вони підкорюють органічним поєднанням доступності та оригінальності… Напевно, тому юні піаністи, викладачі та публіка надихаються етюдами, п’єсами, сонатами і сонатинами та сюїтами композитора. У залі линули «Український народний танець», «На узліссі», «Подоляночка», «Токатина», «Етюд соль мінор», «Токата ля мінор» та світлі прелюдії. Зала аплодувала юним музикантам, вихованцям викладачів Тамари Дідус, Ірини Михайловської, Наталії Дмитрук, Світлани Оніщук, Оксани Лисюк, Інни Васильчук, Віри Ковальової, Алли Головенко, Людмили Єременко і Тетяни Янік: дуету Ернеста Трачука і Давида Шинкаренка, Іванні Калінчук, Марії Радкевич, Анні Сахновій, Софії Білоус, Валерії Гуменюк, Софії Зворикіній, Діані Бедко, Назару Рябчуку, Катерині Підкамінній та Іллі Шимку.
Музика Ісаака Берковича – одна з багатьох сторінок української культури, які маємо досліджувати та осягати, звернулися до учасників дійства автори ідеї проєкту Антоніна Круковська і Тамара Дідус. Дякували юним піаністам за емоційну гру, щирість, особливу енергетику та живі емоції, одухотворені музикою, дякували їх педагогам-наставникам, відданим своїй справі. Директор Бердичівської музичної школи Інна Бузі зичила викладачам та учням натхнення, нових успіхів, миру і світлих днів: «Ви – найкращі! Творіть, прагніть та досягайте! Нехай вас надихає мистецтво».
Звучали слова глибокої подяки українським захисникам і захисницям за героїзм, відвагу та мужність, за кожний новий день і можливість жити, працювати, навчатися й творити, радіти сонцю та мріяти.
Збір коштів на підтримку Збройних Сил України продовжується. Дев’ятнадцятого грудня, в день Святого Миколая, у Бердичівській музичній школі влаштують благодійний ярмарок. Усі внески передадуть на потреби 26-ї артилерійської бригади імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича. Доземний уклін тим, хто тримає над нами мирне небо, завдяки кому ми зустрічаємо сонячні світанки, завдяки кому звучать мелодії життя…
