Цього року йому виповнилося б 70… Людина з великої букви з добрим, щирим та відкритим до людей серцем, талановитий журналіст та полум’яний поет – таким він назавжди лишився в нашій пам’яті.
Саме Леоніду Козінчуку – відомому у місті журналісту та поету – було присвячене проведене у гуманітарній гімназії №2 засідання «Мистецької імпрези». Присутні учасники мистецької формації «Мальви» мали змогу перегорнути сторінки життя та творчості Леоніда Івановича, сповнені сумлінної праці, багатогранного таланту та привітності до людей.
На початку учасники зустрічі ознайомилися з біографією митця. Козінчук Леонід Іванович народився 20 січня 1952 року в селі Мала П’ятигірка Андрушівського району Житомирської області в родині колгоспників, де виховувалося четверо дітей. Леонід був наймолодшим у сім’ї. Закінчивши середню школу з похвальним листом, працював у тракторній бригаді колгоспу, листоношею, а з 1970 року став завідувачем сільським клубом. Після одруження переїхав до Бердичева, де працював на місцевому солодовому заводі.
Далі присутні дізналися, що Леонід Іванович згодом вступив до заочного відділення факультету журналістики Київського Державного університету ім. Т.Г. Шевченка, який закінчив у 1991 році. На цей час він вже став досвідченим журналістом, працював завідувачем відділом міжрайонної газети «Радянський шлях» (нині «Земля Бердичівська»). У 1988 році Леонід Козінчук отримав членство у Національній спілці журналістів України (НСЖУ), через рік очолив Бердичівську регіональну організацію НСЖУ, був членом правління обласної журналістської організації, а з 1990 року став першим директором новоутвореної інформаційної служби – Бердичівської міської редакції радіомовлення. Працював на цій посаді більш як 19 років – до самого виходу на пенсію у 2009 році.
Крім журналістської роботи та поетичного покликання Леонід Іванович Козінчук мав у житті ще одне цікаве захоплення – шахи. Він грав за команду солодового заводу, часто брав участь у міських змаганнях серед держслужбовців та неодноразово ставав призером та чемпіоном області з шахів.
Помер Козінчук Леонід Іванович 27 січня 2013 року. Похований у Бердичеві на загальноміському кладовищі в секторі почесних поховань.
У 2014 році – через рік по його смерті – вийшла давно омріяна збірка віршів Леоніда Козінчука під назвою «…І я проросту зеленлистом…». Мрію поета втілила у життя його дружина Яна Студзінська, якій допомогли голова спілки письменників Житомирської області М. Пасічник та редактор газети «Земля Бердичівська» В. Кравченко.
На зустрічі звучали рядки з віршів Леоніда Козінчука, переважну кількість яких можна віднести до емпіричного побутового рівня, що знайшли своє втілення у жанрі так званої домашньої поезії. Перед учасниками мистецької формації «Мальви» Леонід Козінчук постав не лише як поет-лірик, але й і як щирий патріот своєї країни. Юні читці та ведучі (Гамоцька Ю, Чайківська І. та Каленська Є.) зазначали у своїх виступах: поет вважав, що повний суверенітет українського народу, незалежність країни не обмежується лише Державним прапором, словами та музикою – на його думку, слід, насамперед, провести реформи в усіх сферах нашого суспільства та забезпечити умови для формування соціальної справедливості.
«Нам пахне досі рута-м’ята
І квітнуть мальви край вікна.
Земля вкраїнська хоч прим’ята
Та найродючіша сповна!
Пригорне свого сівача,
Ми нею можемо гордиться –
Свята ж земля все постача…»
А до щастя, вважав поет, дійти можна лише звільнившись від ярма, діючи «дружно, разом, милий друже».
На завершення учні зазначали, що Леонід Козінчук глибоко шанував полеглих воїнів, які, не шкодуючи життя, встали на захист рідної землі:
«Про мучеників пам’ять не зів’яне,
Нізащо їм дісталося сповна.
Тож хай земля вкраїнська пухом стане,
Не повториться проклята війна!!!»
Наприкінці зустрічі усі віднайшли узагальнену формулу щасливого життя, яку вивів Леонід Іванович, адже він все своє життя навчав добру, справедливості, гідно жити і творити. Тож, сподіваюсь, наші гімназисти скористаються цими настановами і виростуть добрими, щирими та гідними особистостями, справжніми патріотами своєї країни.
