Філософське осмислення дійсності, світобачення до і під час повномасштабної війни, пошук себе та істини – ідеї та думки митця, які він прагне донести до глядачів. Десятки картин представив художник із Білої Церкви Ігор Леваднюк на персональній виставці у Музеї історії міста Бердичева.
Мікрокосмос та внутрішній образ художника
Переступивши поріг виставкової зали, відразу відчуваєш особливу енергетику картин Ігоря Леваднюка. Придивившись, заглиблюєшся у побачене та розумієш, що художник внутрішнім зором осмислює зовнішній світ. І виникає бажання знайти щось близьке для себе, відкрити нові образи і надалі взаємодіяти з ними…
Ігор Леваднюк, уродженець м. Білої Церкви, – художник за покликанням, а за освітою – педагог. Свого часу вивчав правознавство у Київському національному університеті внутрішніх справ. Коли у 2015–2016 роках служив у зоні АТО, на Донбасі, у вільні хвилини малював. Мабуть, заговорило його мистецьке коріння. Має художній талант мама Ігоря. І, до речі, його родич – соліст Національного академічного театру опери та балету України ім. Т. Г. Шевченка, народний артист України Тарас Штонда.
Влітку 2024 року в одній із бібліотек Білої Церкви відкрилася перша персональна виставка Ігоря Леваднюка під назвою «Protagonist & RUA». Були представлені твори митця, котрий обрав свій шлях всупереч обставинам, стереотипам та сумнівам. Protagonist, пояснює автор картин, – це головний герой, котрий грає провідну роль. RUA – страшна примара, дегуманізація, що несе загрозу людству. Це свого роду апокаліптичний дракон, якому чинить опір реальний, не вигаданий персонаж. RUA – протистояння RU та UA, що змінило світ…
Між іншим, у перекладі з маорійської RUA символізує подвійність. За словами українського політичного діяча, публіциста і військовослужбовця Юрія Гудименка, «війна у нашій свідомості має доволі чітко виражену дуальність»: чорне – біле, темрява – світло, смерть – народження, розлука – зустріч. Війна впливає на всі сфери життя українців, розмірковує Ігор Леваднюк, а творчість чутливо реагує на біль та потрясіння: «Мистецтво має допомагати людям хоча б на емоційному рівні. Важливим є збереження спокою в душі. Думаю, виставки дають можливість почути себе та одне одного…»
Митець іноді малює словом – складає вірші. Раніше в білоцерківській газеті «Молода Просвіта» був опублікований його поетичний твір. А поки що, посміхається автор, пише «в шухляду».
Вернісаж виставки Ігоря Леваднюка у Бердичеві
«Коли відбувалася підготовка до відкриття експозиції художника, ми розташовували його роботи по периметру виставкової зали і переймалися їх настроєм та почуттями. – поділилася директор Музею історії міста Бердичева Наталія Захарчук. – Ці картини хочеться читати…»
«Митець – людина, яка мислить», – переконаний гість із Білої Церкви. Розпочавши розповідь про себе, запросив до обміну думками у затишному просторі виставкової зали – «мистецької світлиці», яка надихає на спілкування. Відвідувачі музею дізналися, що білоцерківець Ігор Леваднюк співпрацює з тамтешнім закладом Bunkermuz. Взимку минулого року у його галереї відбувся показ ретроспективної прем’єри німого фільму Othello уродженця Білої Церкви режисера Дмитра Буховецького – першої повнометражної екранізації трагедії Вільяма Шекспіра (1922 р.). Автор афіші події – Ігор Леваднюк. Її можна побачити на виставці у Бердичеві. На думку художника, варто оновити культуру афіш, що несуть потужний емоційний заряд. У планах ініціативної групи з його рідного міста – показ у Bunkermuz інших фільмів, повідомив Ігор Леваднюк: це творчі проєкти, пов’язані з такими відомими особистостями, як уродженець Білої Церкви, американський синагогальний кантор та автор літургійної музики Йозеф Розенблат, і творець легендарного «Кінг Конга», американський режисер Меріан Купер, котрий, будучи пілотом, у травні 1920 року брав участь у звільненні Києва від більшовиків.
Представлені в музеї роботи – різні за жанрами: портрети, натюрморти, пейзажі, сюжетні композиції, архітектурні споруди, панно. Приваблюють око автопортрети різних років. Глядачі побачили яскраві, життєрадісні картини мирного життя українців і полотна, що передають подих війни, яка несе біль і жах.
Центральна в експозиції у виставковій залі музею – картина «Очима дракона». Йдеться про штучний інтелект, який дає для людства не тільки можливості, а й становить певні загрози. Про це попереджав британський фізик-теоретик Стівен Хокінг, говорячи про можливість виходу ШІ з-під контролю людини. І небезпека також полягає в тому, як використовують штучний інтелект…
У Бердичеві художник створює нову колекцію робіт на запрошення єврейської громади. Така співпраця, зауважив митець, – унікальний досвід. Декілька його картин із серії «В синагозі» можна побачити на виставці.
Серед учасників зустрічі – творчі люди і ті, хто щиро цікавиться мистецтвом: композитор Олесь Коляда, фотохудожник Володимир Поліщук, викладачі та вихованці музичної школи і музейники. Їх цікавили спектр захоплень та інтересів митця, його задуми і плани на перспективу. Ставили безліч запитань, а деякі – найнесподіваніші. Втім, про це – окрема розмова.
Хочеш пізнати людину – поговори з нею
– Хто з митців минулого надихає на творчість?
– Норвезький живописець і графік Едвард Мунк. Спеціальної художньої освіти не маю, брав уроки у професіоналів, зокрема – у Тіта Макашева.
– Чому у багатьох Ваших роботах присутні темні кольори?
– Вони – як палітра океану. В його хвилях відбиваються зірки…
– Яку історію має створення портрета Героя України Дмитра Коцюбайла з позивним Да Вінчі?
– Він був написаний у день смерті воїна. Його загибель глибоко схвилювала…
– Чи звучить музика, коли Ви творите?
– Ні. Творчість – це самозаглиблення, занурення у світ художніх ідей та образів… Зазвичай у вільний час слухаю Баха, Шопена… А читаю твори Франца Кафки, які – поза часом…
– Що Вас зачепило в Бердичеві?
– Мальовничі краєвиди, що відкриваються з вікон музею… Коли захочеться створити галерею портретів, почну з композитора Олеся Коляди…
У Бердичеві молодий білоцерківський художник знайшов нових друзів та дізнався чимало цікавого про культурну спадщину і мистецьке життя нашого міста…
Виставка триватиме до 1 грудня. Половину коштів від проданих робіт автор спрямує на закриття зборів на потреби підрозділів ЗСУ. Скриньку для вільних донатів можна побачити біля входу до виставкової зали Музею історії міста Бердичева.
Повторимося, на картини Ігоря Леваднюка можна дивитися довго – вони спонукають до роздумів, у них важлива кожна деталь… Чекаємо наступної експозиції творів художника, написаних під враженнями від перебування в Бердичеві.
