«Душа блаженно завмирає. Тихіше, люди, хор співає…» Про красу та силу народного мистецтва говорили учасники гурту «Промінь Світла», спілкуючись із Майстрами хорового співу Василем Пупіним та Юрієм Вяловим.
Відеоспілкування з Василем Пупіним
Січневу зустріч учасників групи «Промінь Світла» відвідали бердичівські митці, краєзнавці та освітяни. Дружнє спілкування створювало атмосферу щирості і відвертості. Керівник гурту Володимир Синчук відкрив одну зі сторінок історії хорового мистецтва Бердичівщини. Шановне товариство привітав у відеорозмові заслужений працівник культури України, засновник хорових колективів у селах Маркуші та Райгородок, свого часу керівник хору «Полісся» Бердичівського педагогічного фахового коледжу Василь Пупін, зауваживши, що майбутнім поколінням буде цікаво дізнатися про розвиток народного хорового мистецтва міста, району та області: «Жодний народ, не може відтворити українську народну манеру співу». Маестро з великою
повагою згадував дириґента Миколу Куща, який у 1959-1960 роках працював у Бердичівському державному педагогічному інституті: «Його вважають засновником народного співу в Україні. Легенда хорової культури, видатний композитор Григорій Верьовка вивчав його теорію. Учні Миколи Давидовича – Анатолій Авдієвський та Іван Сльота. У нього брав уроки заслужений діяч мистецтв України Олександр Вацек – засновник, художній керівник та головний дириґент всесвітньо відомої житомирської хорової капели «Орея». Микола Кущ відзначав, що в Україні існують чотири манери народного співу: поліська, черкаська, волинська і центральних областей. Саме йому я багато чим завдячую». Згодом Миколу Куща запросили до Житомирського культосвітнього училища. Він був художнім керівником Черкаського народного хору. Заснував Поліський ансамбль пісні і танцю «Льонок» (м. Житомир), його справу продовжив Іван Сльота, нагадав Василь Іванович.
У спогадах – перші кроки Маркушівського хору. Колектив об’єднав людей різних професійних занять, серед яких були доярки, трактористи і хлопець-комбайнер. Виступи у різних селах збирали аншлаг. Микола Кущ створив хор у с. Семенівці. Почувши виступи колективу, Василь Пупін був приголомшений красою його співу і згодом почав відвідувати уроки у Миколи Давидовича, протягом двох років вивчаючи народний спів: «Це був мій період народної консерваторії. Став застосовувати нові методи в роботі з Маркушівським хором. І невдовзі ми подали на присвоєння колективу звання «народний». Хор був прикладом для всього району. Нас запрошували виступати в Житомирі… Маю два томи конспектів щодо хорового співу». У 90-х роках минулого століття, Маркушівський хор, на жаль, припинив творчий шлях. Василь Пупін вірить, що він відновить свою діяльність і буде нести потужний спів людям.
Юрій Вялов про святу до музики любов
У повоєнний час хорове мистецтво у країні розвивалося досить повільно, приєднався до розмови багаторічний керівник народного аматорського хору ветеранів МПК ім. Олексія Шабельника Юрій Вялов: «У часи більшовизму була спрямованість на прославлення і возвеличення існуючого режиму. Але народну пісню не сховаєш за жодним партійним квитком. Музика всебічно впливає на душу людини. Історія хору ветеранів розпочалася понад 40 років тому. На його базі у 2005 році був створений вокальний ансамбль «Бердичі», у репертуарі якого – здебільшого народні пісні. Дослідники дійшли висновку, що серед улюблених українцями – близько 800 тисяч пісень… У нас багато етнокультурних регіонів. У кожному – своя манера співу. Українська народна пісня поєднує в собі ДНК нашої нації». За часи очільництва хором Юрієм Вяловим (протягом понад 34 років) колектив досяг найбільшого розквіту.
Юрій Петрович ділився своїми думками, надихав і дарував позитивний настрій, говорячи про різні види хорів: багатство виражальних засобів народного, класичну манеру академічного та притягальну силу церковного співу: «Той, хто співає душею, співає Господу, перекидаючи місток до небес…»
Учасники розмови слухали пісню у виконанні Маркушівського хору – виступ у записі програми «Поліська світлиця» Житомирського телебачення 1993 року. Звуки зливалися в єдиний потік, огортаючи душу теплими обіймами. «Українці дуже багаті, може, найбагатші поміж усіма слов’янами різнобарвними народними піснями. Вони не мудрують, складаючи свої пісні, у них пісні виростають самі, як квіти на полях зелених…» – писав словацький та чеський поет, історик, мовознавець, етнограф Павло Шафарик.
Наступна зустріч учасників групи «Промінь Світла» відкриє нові сторінки історії народного Маркушівського хору.
