Ця прем’єра була запланована ще на 27 березня, на Міжнародний день театру, а готувались до неї ще за півроку до цього. Але пандемія коронавірусу і тут змінила усталений хід подій. І лише вчора музичну комедію «Крупний виграш або 200 тисяч» за мотивами творів Шолом-Алейхема у повному обсязі змогли побачити бердичівляни.
Частково її першу дію вже бачили присутні на церемонії нагородження Праведників миру, яку проводив кілька тижнів тому у Бердичеві посол Ізраїлю в Україні. Можливо, тому, що тоді її побачили керівники міста, їх вже не було на вчорашній прем’єрі, і разом з ними не було в театральній залі тієї помпезності та напруженості, яка іноді лише заважає театральному дійству.
Натомість, весь вечір в театрі панувала атмосфера домашнього затишного свята, яка так гарно доповнила єврейську літературну спадщину творів Шолом-Алейхема. У Бердичеві, де довго жив письменник, як ніде, можуть зрозуміти його сюжети, навіть через століття. Але сучасні бердичівські митці не задовольнялись простим переказом текстів класика. Вони збагатили їх бердичівськими анекдотами та шаленим драйвом музичних епізодів, які органічно вплелись в загальну театральну канву.
Як і в попередніх постановках, крім суто сцени театральне дійство проходить і в залі серед глядачів, і в оркестровій ямі, де створили справжню атмосферу бердичівських яток. Саме з цієї сцени розпочинається перша дія вистави.
У підвалі, убозтво якого добре передають декорації з розбитими вікнами, які немовби нагадують глядачам сьогоднішній стан колишніх єврейських двориків Бердичева, живе сім’я бідного кравця. З дружиною вони сваряться через безгрошів’я, а торговці з ринку вимагають у них кошти за продукти, придбані в борг. Відома сваха пропонує їм видати доньку за пришелепуватого сина управительки будинком, щоб хоч якось вирватись зі злиднів. Але тут надходить звістка, що лотерейний квиток, який вже неодноразово закладався до банку, виграв крупний виграш – 200 тисяч рублів.
Друга дія відбувається вже зовсім в інших декораціях, адже збагатіла сім’я Сорокіних перебралась з підвалу на горішній поверх, завела собі прислугу і навіть імена з єврейських змінила на російські. Шимелі Сорокер стає Семеном Марковичем Сорокіним, а його дружина Еті-Мені теж вибирає собі вишукане ім’я – Ернеста. Але недовго вони побули багатими, спритний ділок під видом інвестицій у модний бізнес сінематограф видурює у колишнього неписьменного кравця майже всі гроші, банально підробивши банківський вексель.
Можливо, для когось би це стало справжнім горем, але тільки не для бердичівських євреїв. Завдяки цьому, нарешті, батьки дали згоду на шлюб своєї доньки з бідним, але талановитим скрипалем, і в фіналі п’єси глядачі стають учасниками веселого єврейського весілля, де пісні, музика і танці зливаються в єдину оду життю.
Роль Шимеле зіграв заслужений артист України Володимир Берелет, його дружину Еті-Мені – відома ведуча загальноміських заходів, співачка Інна Кирилюк, у ролі їх дочки Бейли – режисер вистави Алла Садовська, у ролях – солісти студії «Час» МПК імені Шабельника, викладачі музичної школи та педагогічного коледжу Інна Бузі, Ольга Яблонська, Оксана Тимків, Олександр Боровський, Володимир Ковальчук, Михайло та Тетяна Міничі, скрипаль Віктор Музика, вчитель ЗОШ №1 Володимир Вечканов, вокальна та балетна група ансаблю «Зорецвіт», чоловіча вокальна формація та ін. Всього у виставі задіяно більше ніж 50 осіб.
Сценографію вистави здійснив відомий художник-постановник Валерій Кулавін, виготовляли декорації Броніслав Русовецький, Андрій Рудь, Олег Тончук; костюми, одяг сцени та бутафорію– Надія Щенович, Людмила Тончук, Тетяна Слободянюк. Музичний керівник – Заслужений працівник культури України Сергій Ігнатенко, балетмейстер–постановник вистави Вікторія Грошева. Звукорежисер – Ігор Бабій, режисер по світлу – Руслан Тимощук. Керівники проекту – Заслужений працівник культури України Олена Петрівська, Валентина Бабич.
Саме всім цим людям бердичівляни мають дякувати за свято, яке розпочалось вчорашнього вечора, але буде ще довго радувати як містян, так і гостей Бердичева, а, можливо, й жителів інших міст України чи далекого зарубіжжя. Така постановка, без сумніву, увійде в сузір’я кращих вистав України, а її виконавці стануть відомими на всю країну.
