І був четвертий день тижня. Вечір. Актова зала Центру позашкільної освіти ім. О. Разумкова. Атмосфера радісного очікування… Посміхаючись очима і кожною рисочкою обличчя, глядачів запросила до спілкування Валентина Ратушинська – керівник і режисер зразкового театрального гуртка ЦПО ім. Олександра Разумкова «Трамвайчик». І почалося занурення у високе чарівництво, в особливу атмосферу, де слова стають образами… Творчий звіт колективу – традиційна зустріч із відчуттям новизни…
Коли в Україні розпочався карантин, гуртки Центру позашкільної освіти перейшли на дистанційну форму роботи. Але ніякі онлайн-заняття та репетиції не замінять живого спілкування. Вихованцям театрального колективу не вистачало живих емоцій, прямого контакту з глядачами, їх очей та подиху. І всупереч усьому – карантинним обмеженням та вимушеній розлуці зі своїми шанувальниками – «Трамвайчик» продовжував залишатися в тонусі і проявив творчу наполегливість, здивувавши численними перемогами та успіхами у різних конкурсах на відстані. «Трамвайчата» впевнено рухалися по театральних «рейках», спрямовані і натхненні талановитим «вагоновожатим» (за влучним висловом методиста ЦПО Олени Ланцової) – керівником театрального гуртка Валентиною Ратушинською.
Десять років тому у липні колектив уперше заявив про себе на всеукраїнському рівні, побувавши на ІІІ фестивалі театрального мистецтва та майстрів художнього читання «Світ надії – дивосвіт» у Херсоні. Він успішно виступив і посів третє місце – саме тоді народилося ім’я «Трамвайчик»! Знаково, що свій творчий звіт цього року гурток показав 1-го липня – у День режисера, свято тих, хто з любов’ю і самовіддачею служить театру, щодня створюючи, зберігаючи та привносячи нове. Програму розпочали з дебютних номерів, глядачі побачили і почули 16 виступів: Вероніка Лисюк, Ольга Нестеренко, Павло Симоненко, Олександр Грушківський, Вероніка Макарова, Анастасія Білоус, Дар’я Мазур, Ізміра Югунхак, Надія Ратушинська, Анастасія Мельник та Анастасія Борецька читали твори класиків української літератури і сучасних авторів – натхненно, артистично та проникливо…
Настав час вистави-інсценівки «Рудольфіо» за однойменним оповіданням Валентина Распутіна. Це дивовижно тонка історія про нерозділене кохання по-дитячому наївної старшокласниці Іо до дорослого Рудольфа. На сцені – мінімум декорацій: лише декілька предметів меблів. Є лише актори і глибина почуттів. Перша зустріч героїв сталася в трамваї. А потім були розмови і телефонні дзвінки, й нові зустрічі двох. Герої говорили короткими фразами, багато слів не потрібно – вони розуміли одне одного. І сполучення двох імен в одному – Рудольфіо – наче з’єднання двох половинок. Трамвай рухався, оживали сторінки історії про перше кохання, яка цікава і для дорослих, і для тих, хто юний… За задумом режисера-постановника, у виставі звучать рядки поезії Вероніки Тушнової: «Я люблю тебя. Это значит – я желаю тебе добра…», «…и никто узла не развяжет… Кто сказал, что легко любить?» У них дихає кохання: з бідами та радощами, втратами і надіями – яке б не було, без нього життя не має сенсу… У чому полягає щастя? Кожен із персонажів вистави розуміє це по-своєму. Швидше за все, Рудольф ще не знає, що таке щастя. А ось юна дівчина щаслива бути поруч із коханим, розуміти його, вірити йому – бути самою собою… Іо – незвичайна, вона немов з іншої планети, як Маленький Принц Екзюпері, і живе серцем. Фінал залишається відкритим, глядачам надано міркувати… Якщо затріпотіли струнки в душі, значить, вони прийшли на виставу не дарма… Головні ролі зіграли Олександра Коваль (Іо), Петро Петрук (Рудольф), Дар’я Мазур (дружина) і Катерина Каліщук (мати дівчинки). В образах пасажирів – «трамвайчата».
Вистава-інсценівка створювалась у непростих умовах карантинних обмежень, у короткі терміни – протягом 10-и репетицій. Методист ЦПО ім. О. Разумкова Олена Ланцова бачила її перед прем’єрою: «Гра цього складу виконавців зворушила до сліз…» Тринадцятирічна учениця ЗОШ № 12 Олександра Коваль у театральному гуртку змалку, і кожна роль для дівчини – подія: «Спочатку грала разом із Петром Петруком у новорічній казці. Це були головні ролі сестрички Даші і братика Саші. Потім – гнома, лісовика Аука у новорічних виставах. Згодом мене запросили зіграти маленьку Берту у виставі «Фріда», яку показали у музично-драматичному театрі на Європейській. Вживатися в образ Іо було не дуже важко, допомогла дружня симпатія до виконавця ролі головного героя. Кожна вистава дає життєві уроки… «Трамвайчик» – моя друга сім’я. Це реально чудовий колектив, де ми можемо говорити про все…» Ім’я Петра Петрука – не лише на слуху у бердичівлян, він переможуць багатьох конкурсів за межами області… А починалося все з дитячого садочка, згадує юнак: «До Центру позашкільної освіти я прийшов у 2012-му. У «Трамвайчику» вже шість років. Роль Рудольфа не просто зіграти. Відчувається різниця у віці. За твором, йому – 28 років. Я уявляв свого старшого брата, копіював його інтонації, і це надихало. Мені поталанило з партнеркою по сцені. Саша буквально проживала кожну мить… Вона дуже ранима і водночас наполеглива й сильна. Наш театральний гурток – це моє життя, це спілкування, творчість і впевненість у собі. Зараз готуюся до вступу у БКПЕП, тому максимально концентруюся на навчанні на підготовчих курсах для абітурієнтів».
Під час вистави батьки юних акторів раділи і сумували разом зі своїми дітьми, проживаючи ті чи інші моменти сюжету. Жанна Якимчук, мама вихованки «Трамвайчика» Ольги, говорить, що гурток став частиною життя її дочки: «Вона в захваті від колективу та його керівника! Весь вільний час проводить на репетиціях та виступах. Поспішає до ЦПО у будь-яку погоду…» Святковий торт і теплі привітання від батьків вихованців гуртка – лише частинка тієї великої вдячності, яку вони відчувають до керівника гуртка Валентини Ратушинської, та гордості за успіхи своїх дітей… Творчий звіт тривав близько двох годин, а нагородження – чи не півгодини. Грамоти, Дипломи, медалі та подарункові статуетки за успіхи у конкурсах різних рівнів 2019–2021 років: від обласних до Міжнародних – вручили досвідченим «трамвайчатам» і початківцям. Дехто тримав у руках цілу купу відзнак та нагород! Днями вихованці зразкового театрального гуртка «Трамвайчик» виступатимуть у Скадовську, на Міжнародному конкурсі мистецтв «Зірки виходять на сцену»…
Головне у будь-якому театральному колективі завжди визначає особистість художнього керівника. Його енергія, відданість справі і сила переконання дають натхнення всім акторам, він веде за собою. Хай щастить Вам, Валентино Володимирівно і великі та маленькі «трамвайчата», у невпинному русі на колії творчості…