Є люди, від зустрічі з якими виростають крила. І хочеться спілкуватися, ділитися та разом радіти. Вони випромінюють світло і тепло, з ними легко та просто… На початку березня у Публічній бібліотеці Бердичівської міської громади пройшла мистецька імпреза – тепла атмосферна зустріч із жінкою-чарівницею, яка малює словом і пише фарбами – нашою землячкою Валентиною Козачук.
У залі молодіжно-волонтерського центру «М-Формація» грали барвами життя мальовничі полотна: огортало теплом та «малювало акварелями» літо, запрошувала на прогулянку осінь, заворожувала загадкова зима, і відчувався подих весни. Талант місцевої поетеси Валентини Козачук проявився у живописі. На її картинах природа багатолика: вересень – і оксамитовий, і яблуневий, місячна ніч – чарівна та водночас затишна… А образи – політ доброго світла: дорога, що завжди на крок попереду нас, – символ надії на краще майбутнє, вільний кінь – наче вітер, казкові молодильні яблука, кіт із поглядом мудреця на квітучій гілці…
Прелюдія до розмови – пісня-звернення до художника композитора Олесі Коляди і вірш Валентини Козачук про березень, який грає на сопілці та щедро роздає свої подарунки. А згодом так гармонійно зазвучала гітара… Вихованці Бердичівської музичної школи Віта Дремлюга та Юрій Нестеровський передавали емоції через ніжні романтичні мелодії. Чарівна Сандра Корнійчук артистично читала поетичні рядки, які дихають життям, – метафоричні, мелодійні та щирі. Куратор молодіжно-волонтерського центру «М-Формація» Маргарита Баранова ознайомила слухачів з автобіографією героїні зустрічі.
«Слово, що йде від серця, проникає в серце…» (Нізамі Гянджеві)
Валентина Козачук із посмішкою говорить, що народилася в минулому столітті в селищі Гришківці. Закінчила школу, педагогічний коледж та університет. За спеціальністю і покликанням вона – педагог. Надихається спілкуванням із дітьми, любить тварин, маленьких та великих, і захоплюється природою, яка промовляє її устами. Видала поетичну збірку «Час радіти життю», а для дітлахів – «Все як треба, все як слід», яку проілюструвала власними малюнками. П’ятнадцять років тому Валентина Козачук стала писати вірші, а з пензлем – лише протягом восьми місяців. Її радість і втіха – родина, діти та онуки. Проста розповідь звичайної і в той же час особливої людини, яка прагне пізнавати світ у всіх його проявах…
Життя не стоїть на місці, а рухається, коли воно осяяне красою. Душа, окрилена творчістю, прагне до самовираження… Поезія Валентини Козачук – легкий подих, тендітний ранок, сонячне проміння, краплинки світлої роси і срібляста мить. Її вірші для дітей, покладені на музику композитором Олесем Колядою, стали піснями, що можна почути в мультфільмах. Поетеса Ольга Калина створила яскраві відеоряди до кумедних і теплих історій. До речі пісня, «Подаруйте кота» мала продовження. Авторка тексту подарувала Олесю Коляді кішку, яку той назвав Музою.
Війна прийшла несподівано, змінила життя та кожного з нас, але не зламала. По-новому зазвучали вірші. Війні з потворним обличчям поетеса протиставляє людяність, красу почуттів та природи:
Дай Боже нам цей світ завжди любити
І кожен день з надією зустріти!
Римовані рядки сповнені віри та світлого оптимізму: «І в небі, і в житті цвітуть волошки», «Усе мине – війна й страшне свавілля, вдихнем і видихнем щасливо, вільно!» Мистецтво відкриває світ, надихає та дає сили. Поезія – це теж опір злу… А життєвий девіз жінки – завжди йти вперед.
Відповідаючи на запитання інтерв’ю під час розмови з Маргаритою Барановою, Валентина Козачук щиро ділилася: перший вірш написала у 10 років, в юності хотіла стати журналісткою, на сплеск поетичної творчості надихнуло народження онука Іллі. Малювати почала в дитинстві під впливом спілкування з художником, який здавався чарівником. І вже в дорослому віці вона прислухалася до поради вінницької мисткині Катерини Головатюк: пиши картини. Її підтримують рідні та друзі. Чоловік Володимир Олександрович, майстер на всі руки, виготовляє підрамники та рами. Жінка любить поезію Ліни Костенко і Сергія Жадана, її надихає живопис Івана Айвазовського – енергія руху та гра світла в картинах майстра пейзажу. Онук-студент Ілля розповів, що бабуся має прекрасний голос і чудово співає, а також грає на гітарі: «Скільки себе пам’ятаю, вона завжди така – творча і талановита в усьому».
«Душа дзвенить у дивному польоті…» (Валентина Козачук)
У залі віяло подихом поезії, і торкалися струн душі вірші Валентини Козачук:
Адже на світі є для чого жити –
Листочок клена і стежина в житі,
Почути знов весняних солов’їв,
Пасхальний дзвін, тонкий дитячий спів!
Свій новий твір подарувала подрузі, «чарівній феї», яка «випромінює тепло» і «словом може обігріти»,поетеса Ольга Калина. «Пісні на слова Валентини – до душі і дітям, і дорослим. З нею легко творити», – відгукнувся композитор Олесь Коляда. «Нехай квіти Вашої творчості сплітаються у прекрасні візерунки, сяють теплими променями і радують людей», – побажав Бердичівський міський голова Сергій Орлюк.
«Життя – це творчість, а творчість – це моє життя», – таким є світосприйняття Валентини Козачук. Як не творити далі? І вона шукає, досліджує незвідане й проявляє себе в новому, втілює свої ідеї та задуми. У мріях – узятися за вивчення англійської та французької, адже це ключ до саморозвитку, знання іноземних мов відкриває нові можливості…
Учасники зустрічі споглядали картини, переймалися теплими почуттями і слухали віршовані рядки про синє небо та червоні маки, «луги, зеленим шовком встелені», бджілок «у строкатих платтях, сонцем вишитих», та бедриків у травах…
І були нові питання, і букети квітів для жінки-чарівниці, і задушевне спілкування. Є люди, яким кажеш «до побачення» лише для того, щоб зустрітися знову…