Молодь говорить про Тараса Шевченка. Дев’ятого березня, в день народження Великого Кобзаря, у молодіжному центрі «М-Формація» Публічної бібліотеки з філіями Бердичівської міської ТГ читали вірші геніального поета і міркували про революціонера-бунтаря, патріота й національного пророка, апостола правди та заступника знедолених, талановитого митця і фольклориста, меломана та модника, який руйнує всі стереотипи про себе.
Читайте нас на Telegram // Facebook // Підтримати РІО // Робота у Бердичеві
У залі – портрети Тараса Шевченка: класичний, у смушевій шапці та кожусі, і не зовсім схожі на загальноприйнятий образ, де духовний поводир українців постає у реаліях сьогодення: революціонера на Майдані, бійця АТО та в сучасному військовому екіпіруванні. Кураторки «М-Формації» Міра Горобчук, Юлія Величук, Катерина Кравчук і Регіна Столбецька підготували розповідь про знайомого та незнайомого Тараса Шевченка.
Він прожив лише 47 років, але залишив спадщину, яка не має обмежень у просторі і часі, яка надихає й дає сили. Наскільки добре ми знаємо Тараса Шевченка, запитували ведучі вечора поезії, гортаючи сторінки життя і творчості вірного сина України: «Сьогодні його пророчі вірші надзвичайно актуальні. Згадаймо Майдан, Революцію Гідності – з його словом борці тримали щит до останнього. На барикадах на вулиці Грушевського майданівці намалювали трилогію з портретами наших класиків та гаслами: Івана Франка – «Наше все життя – війна», Лесі Українки – «Хто визволиться сам, той буде вільний» і Тараса Шевченка – «Вогонь запеклих не пече»… Сьогодні ми хочемо згадати цікаві та маловідомі факти з життя нескореного борця за волю і свободу українського народу, котрий залишив своїм живим і ненародженим землякам важливі дороговкази».
Тарас Шевченко – митець могутньої творчої сили, в рядках поета – пророчі істини. Через роки і століття звучить його голос:
Та неоднаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Послання Тараса Шевченка зміцнюють і надихають у XXI столітті, в дні війни, яку розв’язали російські окупанти: «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине… От де, люде, наша слава. Слава України!», «Свою Україну любіть. Любіть її… Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть». Тарас Шевченко мав неабиякий дар митця і був улюбленим учнем художника Карла Брюллова. Нині відомо понад тисячу його живописних та графічних робіт, а є і незнайдені. Ще не дійшли до нашого часу деякі поетичні, драматичні та прозові твори, переклади і фольклорні записи… Шевченко любив гумор і дотепне слово, був відомим модником, душею компаній та часто закохувався. Єдиною його офіційною нареченою та останнім коханням була кріпачка Ликера Полусмак…
Іван Франко писав про «незвичайний підйом релігійного духу» в творчості Тараса Шевченка після заслання. Значне місце в ній посідає переосмислення біблійних сюжетів, мотивів та образів. У 1845-му році поет робить віршовий переспів Давидових псалмів літературною українською мовою. Він звертається до тих пісень, котрі знайшли відгук у його серці, в яких звучать злободенні мотиви, що відповідають його переживанням…
Останні дні свого життя поет провів у Петербурзі. Поховали Тараса Шевченка на Смоленському кладовищі. За день до своєї смерті, 9-го березня, хворий поет сказав своєму другу Григорію Честахівському, що хотів би мати останній притулок у Каневі, на Чернечій горі. Заповіт Тараса Шевченка виконали лише за два роки потому…
На вечорі поезії «Ну що б, здавалося, слова…» міські студенти і старшокласники проникливо та щиро читали вірші «І мертвим, і живим, і ненарожденним», «Лілея», «Немає гірше, як в неволі», «Думи» та «Заповіт»…
Тарас Шевченко на часі та поза часом, він у серцях українців, він живе і промовляє:
Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!.. Знать, од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди!..
