У суботу в рамках святкування Днів молоді, міста та польської культури в оновленому “Музично-драматичному театрі на Європейській” пройшла оперета на музику Йогана Штрауса «Летюча миша» у виконанні артистів Одеського академічного театру музичної комедії.
Вкотре сказати про черговий аншлаг у театрі – це не сказати майже нічого. Квитки були розкуплені заздалегідь, і навіть на додаткові стільці, які встановили на вільні місця у ложах та на балконі. Глядачі з нетерпінням чекали зустрічі з артистами, яка була проанонсована ще під час відкриття театру. Адже тоді вони познайомились з творчістю колишньої бердичівлянки, а нині – прими одеського театру Лілії Духновської-Бех. На першій зустрічі вона заспівала лише одну арію, а в суботу грала головну роль у повній комедії на три дії.
Історія російськомовного варіанту твору австрійського композитора теж досить цікава. Адже лібрето на класичну музику написали ще в 60-х роках минулого століття лауреат Сталінської премії Михайло Давидович Вольпін у співавторстві з Миколою Робертовичем Ердманом, теж лауреатом Сталінської премії. Обидва вони, крім сталінських нагород, ще в тридцятих роках отримали і по кілька років сталінських таборів. А в 1979 році на основі цієї оперети в СРСР випустили двосерійний музичний фільм, який, без сумніву, бачили всі жителі Країни Рад, звідки і запам’ятали і сюжет, і мелодії, які у суботу з радістю згадували знову й знову. До речі, в цьому фільмі Розалінду грала Людмила Максакова, мати Марії Максакової, вдови убитого нещодавно в Києві Дениса Вороненкова, колишньої депутатки держдуми Росії.
Але повернемось до Бердичева та до театру. Незважаючи на дощ та негоду, до театру ще задовго до початку вистави почали сходитись глядачі. Вони, як завжди, залюбки спілкувались один з одним, адже майже всі бердичівські любителі театру, навіть якщо і раніше не знали один одного, за час цьогорічного сезону зуміли добре познайомитись.
Та цього дня, крім спілкування, у гостей осередка культури була ще одна розвага – вони фотографувались з живими скульптурами від арт-групи «Liumanow Show». В декораціях оновленого театру дуже гармонічно виглядали скульптури середньовічних лицарів та красунь. Але вже після другого дзвоника вся публіка зайняла свої місця і приготувалась до зустрічі з прекрасним.
Переказувати детально сюжет оперети особливого сенсу немає, але нагадати можна: перша дія проходить в будинку Айзенштаймів, де чоловік говорить дружині Розалінді, що йде в тюрму, а сам їде з друзями на бал; друга дія проходить на балу, куди приїздить і Розалінда в масці летючої миші і в яку закохується власний чоловік; і третя дія – у в’язниці настає весела і щаслива розв’язка інтриги.
Та це лише в тексті цей сюжет займає всього три рядка, а в театрі це були три години незабутніх вражень від гри артистів, від їх співу і від прекрасної музики справжнього живого оркестру. З оркестрової ями (її колись районне керівництво хотіло закрити, щоб збільшити кількість глядацьких місць) було видно лише дирижера, але звідти линула чарівна музика класика віденської опери, неперевершеного Йогана Штрауса у виконанні прекрасних музикантів.
Шалені аплодисменти глядачів довго не відпускали зі сцени артистів після завершення оперети, а сама будівля театру ще довго-довго світилась вогнями, де, на відміну від холодної та дощової площі, в найтеплішій атмосфері продовжувалось святкування головного бердичівського свята.
