Учасники групи «Промінь світла», небайдужі до історії рідного краю, зібрались у весняний день, щобзгадатиБердичівський бульвар – улюблене місце прогулянок багатьох поколінь бердичівлян, яке мало особливу енергетику і було центром тяжіння містян. Тема розмови – образ легендарного Бердичівського Бродвею в літературі, музиці і кіно.
Кожна така зустріч жителів міста, шанувальників літературно-мистецького краєзнавства, – це завжди цікава подія, тепле спілкування друзів та однодумців і нові емоції.
Місцевий краєзнавець Володимир Сінчук представив фотогалерею з портретами письменників, поетів, композиторів і кіномитців, котрі віддали данину любові та поваги Бердичеву і бульвару, обличчя якого сформувалось наприкінці 19-го століття. А починався він від приміщення нинішньої школи № 5. У 1898-му–1907-му роках один за одним будувалися 7 бульварів. За збігом обставин саме в 1898-му була зведена і водонапірна башта, що стала своєрідним символом Бердичева. Вона бачила бульвар і чула шерхіт його каштанів. Бродвей та башта становили єдине ціле і разом пережили різні події.
Вперше назва «Бердичівський Бродвей» з’явилась в оповіданні письменника Василя Гроссмана «Бердичев не в шутку, а всерьез», що було опубліковане у журналі «Огонёк». Бульвар виступає одним із персонажів п’єси «Бердичев» письменника Фрідріха Горенштейна.
Цю назву згадують і сучасні літератори. Фотожурналіст Віктор Коржук у збірці «Рассказы по-бердичевски» описує бульвар, який був для Бердичева тим, «чим для Києва – Хрещатик, для Одеси – Дерибасівська, а для Америки – Бродвей». Уродженець Бердичева, письменник Борис Ройтблат, видав у 2004-му році в Америці збірку оповідань «Король Бродвея», розповівши про легендарного бердичівлянина Ізю. Теплі рядки присвятив шикарному бульвару, яким свого часу неспішно фланували люди, одягнені в найкраще: «Бродвей находился на улице Либкнехта. Это был смачнейший кусочек вечернего пейзажа, который начинался от башни». «Но моего Бродвея там больше нет. Того Бродвея, который начинался в Нью-Йорке и заканчивался в Бердичеве, и где королем был Изя-газиропщик…» – з сумом констатує автор. Так, у 1981-му році бульвари за вказівкою обласного керівника демонтували на двох ділянках. У 2003-му, зазначає журналіст Анатолій Кондратюк у вступному слові до збірки віршів «Салют Бердичеву!», їх частково відновили і замість знищених каштанів посадили липи. Але бердичівляни ностальгують за колишнім Бродвеєм. Наш земляк Борис Бендіткіс, який переїхав до Німеччини, в оповіданні «Бердичевский бульвар» ділиться спогадами далекого дитинства, коли на бульварі грали музиканти-духовики, пахло листям могутніх дубами, а Еля Рондель продавав найсмачнішу в місті газировку і з легкістю вирішував математичні задачі. Наприкінці оповідач із надією пише: «И снова прошли годы. Исчезли старые руководители. А к новым пришло понимание важности для города его прежней истории. И… снова возник бульвар! Пока ещё не во всем своём прежнем протяжении, но, надеюсь, ещё всё впереди…»
Бродвей юності живе в серцях бердичівлян, які його пам’ятають… У телефонній розмові з Володимиром Сінчуком відомий український військовик, письменник Іван Олійник, який навчався у Бердичеві, розповів, що вздовж бульвару свого часу збирали й печериці.
Історії Бердичівського Бродвею присвячені дослідження міського краєзнавця і журналіста Анатолія Горобчука. Бердичівлянка та кінорежисер Алла Міщук у 2014-му році створила короткометражний документальний фільм «Бердичевский Бродвей», де постає перший бульвар міста – острівець «американської мрії». Фільм передає неповторний колорит і дух Бердичева 60–70-х років 20-го століття. Оповідач, провідний актор Київського академічного драматичного театру на Подолі Олександр Данильченко, відтворює картини минулого. Учасниця березневої зустрічі бердичівлянка Лариса Сердюк також грала у фільмі.
Цього дня звучали рядки з творів наших земляків: уривки з оповідання «Аквариум» зі збірки «Я пришел в Вавилон…» Михайла Полюги, вірші поета Дмитра Гончара. Присутніх схвилювала пісня-вальс «Мій бульвар» (1984-й р.) композитора Олеся Коляди на слова поета Анатолія Кондратюка. У цьому творчому тандемі народилася й пісня «Напій з Бердичева». «Напій шипучий, напій іскристий – землі Бердичівської чисте джерело», пригадали слухачі, називався «Евеліна». Сам автор музичних творів надихається такими зустрічами і спілкуванням з бердичівлянами. Зараз Олесь Коляда готує до видання книгу «Бердичів – наш святий поріг», де зібрано близько 100 пісень про місто і відомих особистостей, якими пишається наш край. Чимало творів будуть записані у студії звукозапису.
Митці поетичного жанру, котрі так чи інакше пов’язані з нашим містом, із любов’ю до Бердичева говорять, що він для багатьох залишився вчителем (Михайло Покровський), «Любов до Бердичева – вічний порив!» (Артем Новіцький), а хто пам’ятає Бердичівський бульвар, той не такий уже старий (Марина Стражник)… І всі вірші про міський Бродвей об’єднує думка: бульвар наш відродиться знову…
