Кішки вміють не лише гуляти дахом чи лазити по деревах. Вони ще цікаві співрозмовниці і затяті мандрівниці! Вони можуть уважно слухати, співчувати та втішати у скрутну хвилину і здатні виражати цілу гаму почуттів. Про своїх хвостатих подружок та їх дивовижні пригоди розповідала читачам бібліотеки для дітей Бердичівської міської територіальної громади письменниця Галина Манів. Кожна із зустрічей – по-весняному тепла, сонячна та радісна. Ми потрапили на четверту. Повірте, вона була не менш цікавою, ніж попередні.
Читайте нас на Telegram // Facebook // Підтримати РІО //
Дитяча письменниця Галина Манів приїхала до Бердичева вдруге. Перша зустріч із містянами три роки тому залишила найсвітліші спогади. Наше місто, говорить київська гостя, сподобалося: «Приємні враження, доброзичливі люди. Колектив дитячої бібліотеки – творчий та ініціативний, його душа – Валентина Олександрівна Петрухіна. Окраса міста – діти: розумні, допитливі і жваві…»
Маленькі читайлики ловили кожне слово Галини Манів. Розповідь захопила й зацікавлених батьків. Вийшло шість книжок серії «Киці-мандрівниці», готується сьомий, військовий випуск, дізналися слухачі. Там з’являться пес Патрон і хижий ведмідь – символ держави-агресора.
Твори Галини Манів – веселі і легкі, розумні та пізнавальні, адже дивовижні пригоди Мулі й Манюні переносять читача у різні країни. Історії містять цікавинки про життя та культуру в багатьох куточках світу. І як не полюбити кішечок, котрі жартують, танцюють і співають, а ще великі «чомучки» – ну зовсім як звичайні дітлахи! Подружки мають відмінності в характерах: смугаста Манюня – пустотлива, чорненька Муля – серйозна. А подорожують вони в країни, де побувала або ж куди мріє відправитися сама авторка книг.
Софія Соха ще раніше прочитала «Киці-мандрівниці. Спецвипуск. На боці добра»: «Дві пухнасті кішечки розшукують святого Миколая, рятують Різдво та лікують бабусю Зиму. Хочеться дізнатися про їх подальші пригоди. Придбала нові книжки, а це – спосіб подорожувати». «Дочці подобаються дитячі книжкові серії», – розповів тато Віктор.
Серед юних співрозмовників письменниці виявилися не лише книголюби, а й котолюби. Вони охоче повідомляли історії з життя домашніх улюбленців, говорячи про їх поведінку і звички.
Галина Манів та дітлахи спілкувалися нарівні: міркували, радилися й обмінювалися думками. Нарешті дійшли висновку: до необхідних інгредієнтів страви під назвою «письменництво» входять багата уява, спостережливість, вміння спілкуватися з людьми, широкий словниковий запас, натхнення та бажання вчитися.
У кожному живе поет, художник письменник чи музикант, який готовий пробувати і відкривати. Свій перший вірш Галина Манів написала у дворічному віці, і допоміг дівчинці тато. У 6-му класі раптом захопилася фантастикою, а оскільки не знайшла таку книжку, яку хотіла б прочитати, взялася за перо сама. В результаті вийшла повість на космічну тематику. Згодом вирішила створювати казки для дітей, і першою стала «Андрієві капці». У 2015-му вийшла повість «Квартирія»… У творчому доробку письменниці, перекладачки і редакторки – 10 збірок поезії та 20 книжок для дітей.
Дехто із дівчаток і хлопчиків робить перші кроки на творчій ниві. Семирічний Максим Король, учень гімназії № 2, складає вірші, а ще малює, розповідаючи фарбами та словами про свої враження від навколишнього світу. «Наш учитель мистецтва Мілада Вікторівна Мартинюк теж пише вірші, – повідомив розумник. – У неї є цікава поетична збірка “ Їжачок ”».
Галина Манів поділилася зі слухачами: разом із онуком написала казку, яку мають надрукувати до Різдвяних свят.
Діти засипали письменницю питаннями, отримали щирі і відверті відповіді. Улюблене місто Галини Манів – Київ, їй цікаво подорожувати, дуже подобається сидіти в кріслі з ногами, вона любить, коли її киця приходить до неї на ручки, любить, коли клени стукають у вікна…
Знайлики-читайлики брали автографи в авторки цікавенних книжок, знову про щось розпитували і по черзі фотографувалися…
Книжки, прочитані в дитинстві, запам’ятовуються на все життя. У добрі і мудрі казки Галини Манів закохані і маленькі, і дорослі. Читають, мріють, подорожують разом із персонажами, і «Душа летить в дитинство, як у вирій, бо їй на світі тепло тільки там…» (Ліна Костенко).