У суботній вечір на файній здибанці в Музеї історії міста Бердичева запалили каганець. Хусткували, українські пісні співали та вітамінні «снаряди» для воїнів ЗСУ готували.
Хустка, хусточка, хустинка… Незмінна супутниця українок, оспівана в піснях, опоетизована майстрами слова, – символ добра і надії, любові та вірності, краси та жіночності, давній оберіг, який називають «крилами над батьківським краєм». У День української хустки на здибанці біля каганця в Музеї історії м. Бердичева майстрині ділилися секретами пов’язування барвистого дива. Вправні господарочки з любов’ю в серці виготовляли вітамінну суміш для воїнів, співаючи душею…
У залі етнографії квітували барвами хустки. Містянок не впізнати – гарні, чарівні та неповторні! Хустки всім до лиця: підкреслюють красу і вишуканість та додають жіночності. Пані накидали їх на плечі і допомагали одна одній пов’язувати. Використовували різні способи повою. Не намилуєшся – справжні букети на головах!
Бердичівські майстрині чимало знають про народні традиції, історію виникнення Дня української хустки, її види, особливості носіння в різних регіонах та значення кольорів і візерунків. Розповідали про стародавні головні убори – намітку та очіпок – і популярні колись серед селянок хустки з кольоровими смугами чи в клітинку. У народі їх називали «курочка Ряба». Згадували й про походження тернової хустки. Деякі дослідники вважать, що свою назву вона отримала через схожість зображень із цвітом терену. Є інша версія: назва походить від імені французького власника мануфактури Луї Гійом Терно, який жив у 18–19 столітті. Він започаткував фабрику з виробництва тонкої хустки, на яку набивали квіткові орнаменти.
І якими тільки словами не описували учасниці зустрічі українську хустку: «символ та оберіг нації», «пам’ять роду і його святиня», «культурний код», «бабусина реліквія», «берегиня наша»… А в хустках бердичівлянки – наче красуні з пісні:
Кругом себе оглянуся:
Гарна я, гарна я!
Українські жінки – вродливі та особливі, ніжні і водночас сильні, розумні та винахідливі. А ще – чудові господині! З любов’ю до України, вірою в ЗСУ і надією на Перемогу взялися готувати енергетичну суміш для військовослужбовців. Долучилися й чоловіки. Композитор, співак і музикант Олесь Коляда ретельно подрібнював ядра волоських горіхів. Знайшлися й помічниці! Художник Богдан Гаврилюк очолив процес замішування вітамінної маси з меду, імбиру, родзинок та горіхів. Не залишилися байдужими й дітлахи. Першими продегустували – смачно!
У посилку з баночками з вітамінною сумішшю також покладуть обереги та окопні свічки і відправлять бійцям-захисникам.
Файна здибанка тривала. І це вже були не звичайні посиденьки, а, скоріше, – пісенна вечірка. Звучала музика баяну, майстрині виводили: «Правда, люди, правда, я – господиня гарная!» І наговорились, і начаювались, і солодощами начастувались, а головне – зробили добру справу.
Нехай наші захисники отримають вітаміни для покращення імунітету в холодну пору, нехай суміш зігріє їх та додасть енергії і сил!
