Вереснева зустріч із майстром народної творчості з художньої обробки деревини Валерієм Земнуховим, лауреатом обласної літературно-мистецької премії імені Лесі Українки зібрала поціновувачів мистецтва у виставковій залі Музею історії міста Бердичева. Обдарований митець презентував ще одну грань свого таланту – поетичну творчість.
У кадрі – людина-оркестр
Осінній івент – спільний проєкт майстра народної творчості Валерія Земнухова, групи шанувальників літературно-мистецького краєзнавства «Промінь Світла» та колективу Музею історії міста Бердичева. Така синергія подарувала учасникам зустрічі цікаве спілкування та позитивні емоції і враження.
Художня обробка дерева – найдавніший вид декоративно-прикладного мистецтва – полонила Валерія Земнухова ще у 17-річному віці, за часів його роботи в модельному цеху заводу «Комсомолець». У травні 1999-го талановитий бердичівлянин демонстрував свої роботи на Всеукраїнському огляді народної творчості у столичному Палаці культури «Україна». Незабаром, у жовтні того ж року, його нагородили Дипломом Міністерства культури України за участь у Всеукраїнській виставці аматорського образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва. Художник Сергій Танадайчук закарбував на фото миті, коли прем’єр-міністр України Валерій Пустовойтенко оглядав твори митця. У 2010-му році прізвище Валерія Земнухова увійшло до Енциклопедії сучасної України.
«Талант нашого земляка – багатогранний. Це незвичайна людина, яка має не лише творчі, а й організаторські здібності», – представив винуватця події керівник групи «Промінь Світла» Володимир Синчук. У руках майстра дерево стає багатоликим, різьблені твори привертають увагу і зачаровують вишуканістю, дивують глибиною змісту та відтворюють незвичайні образи і сюжети. Їх побачили відвідувачі виставкової зали у невеликій експозиції, на сторінках буклету «Дерево. Свято кольорів та пластики» і на світлинах у відеопрезентації. Автор коментував фотографії, розповідаючи про дорогих серцю рідних, успіхи онуків, численних друзів, пам’ятні події та незабутні зустрічі…
Валерій Земнухов вдихнув життя у близько двох сотень рукотворних див, що втілюють різні стихії природи. Заворожують погляд роботи з серій «Християнськая тема», «Квіти», «Падає листя», «Фігури» та інших. Так, митець справді «барви, запахи і музику із волокон виплітає…»
Під час відкриття виставки до свого 55-річчя у Музеї історії міста Бердичева Валерій Земнухов уперше читав власні вірші. Свого часу поет Михайло Пасічник дав початківцю поради-напуття.
У 2016-му була опублікована поетична збірка Валерія Земнухова під назвою «За хвилину до Сонця». У листопаді минулого року в Музично-драматичному театрі на Європейській відбувся творчий вечір бердичівського митця «На підвалинах захоплення: а чи причетність маю?», приурочений до 70-річного ювілею майстра. І знову звучали поетичні рядки Валерія Земнухова… Лірика автора співзвучна з художнім світом його різьблених творів та фотокартин.
Поза кадром…
Мистецтво фотографування – не просто захоплення, а світобачення, здатність розповісти цілу історію, спіймавши мить. На світлинах Валерія Земнухова – краєвиди міських околиць, сільські пейзажі, хвилі сріблястої води, граціозні чаплі, галявини, де листочки – наче пташки, волошки – крапельки неба в полі та золотаві соняшники – лагідні поцілунки природи. Згадалися поетичні рядки Валерія Георгійовича про осінь – пору роздумів та творчості: «Місили глину місяці осінні – чарівну срібну, синьо-жовту та руду», «понад вінця червоне ллє калина…» І слова з поеми «Поза кадром», що увійшла до збірки «За хвилину до Сонця»: «Ось він, бажаний кадр, За яким ти так довго ходив…»
Подарунком для митця та учасників творчої зустрічі стало неперевершене читання поеми актрисою Бердичівського Музично-драматичного театру на Європейській Анастасією Сердюк. Прониклива мелодекламація створила особливу емоційну атмосферу…
Стилос поета фіксує його думки й почуття: автор крокує «лугом назустріч світанковому туману», перед ним – «Обмитий, обпечений, обвітрений, Цей невеличкий мис, Земля з давньою назвою “Городисько”», і уява «повнить високою, Широкою водою розлогий луг…»
Написані верлібром вірші були опубліковані у всеукраїнському культурологічному тижневику «Слово Просвіти» у червні 2018-го року. І невипадково епіграфом стали слова Овідія: «Усе змінюється, але не гине…» Головне прагнення поета Валерія Земнухова – «Вихопити з далекого минулого Зворотну мить перевтілення…» І декілька прожитих там хвилин залишаться з ним: «…будуть зі мною години, дні, роки, Скільки буду бачити сонце».
Аудіослухання твору «За вікном дівоча пісня», написаного обдарованою бердичівлянкою Анною Безруковою на слова Валерія Земнухова, зворушливе авторське читання вірша про маму «Голодомор» огортали теплом, викликали роздуми і хвилювали до щему в серці…
«Сьогодні зібралася різновікова аудиторія. На зустріч прийшли сивочолі люди, молодь та діти. А це свідчить про усвідомлення ними важливості події. – зазначив Бердичівський міський голова Сергій Орлюк. – Велика повага і вдячність митцю». Очільник громади вручив Валерію Земнухову Подяку за активну громадянську позицію, багаторічну творчу працю та значний внесок у збереження і продовження традицій української культури. Митцем високого таланту, широких обріїв і найсміливіших задумів, який «уміє робити те, що не під силу кожному», назвав майстра народної творчості композитор Олесь Коляда.
Талісман Валерія Земнухова – дерев’яна ящірка, виготовлена з липи, життєрадісний знак, оберіг та символ відродження, що має багато різних смислів, як і творчість митця, пройнята глибокими сенсами. А про них можна говорити і говорити…
