22 лютого у бердичівському музично-драматичному театрі дебютувала вистава «Життя» режисера Олега Яценка – очільника молодіжного театру «Ідейники» . Це неймовірно драматичне та емоційно-напружене дійство, яке поєднало у собі більше дев’яноста трагічних дитячих історій, що відбулися під час повномасштабного вторгнення росії на територію України у 2022 році.
Театральна вистава не романтизує їх, як часто буває у класичний творах, а навпаки, занурює глядачів у трагічну реальність, наказує згадати все, що відбулося і триває досі. Росія принесла українському народу сотні смертей невинних дітей Київщини, Чернігівщини, Сумщини, Харківщини, Херсонщини, Миколаївщини та Донеччини та інших областей. Червоною ниткою по сюжету проходить історія дівчинки з Маріуполя, роль якої грає Олександра Горбачова.
Деякий час тому, вистава «Життя» представляла Україну на Міжнародному театральному фестивалі у Тбілісі. Але тоді грала всього одна акторка. Цього ж разу Олег Яценко дещо змінив сюжет і додав ще шістьох персонажів. Музичний супровід оформила солістка Житомирської обласної філармонії ім. С. Ріхтера, бандуристка Світлана Ніконорова. Сам автор ділиться, що писав сюжет зі своїм товаришем – актором театру ім. І. Кочерги Денисом Кокорєвим. А дитячі трагічні історії, що так вражають, шукав у новинах та соціальних мережах.
Чому вистава є перформансом? Вона не є класичною історією, до яких звикли поціновувачі театральних вистав. Це глибокий метафоричний твір, що промовляє до глядачів спочатку яскравими, моментами жартівливими виступами, а закінчується тим, що головна героїня проливає кров на себе та свою бездоганно білу сукню. Жест шокував глядача та змусив стояти вкопаним деякий час. Коли режисер вийшов на сцену, аби оголосити про кінець вистави, то зала залишалася стоячи аплодувати ще декілька хвилин.
Більшість людей навіть після виходу з зали не могли стримати сліз. Двадцятиоднорічний глядач Олексій розповів про свої враження від побаченого: « Біль, сум і чітке нагадування, що в країні війна. Не всі люди живуть у мирних містах, як ми (бердичів’яни)».
Мала змогу поговорити після завершення вистави фахівцем, що точно знається на розвитку культури міста. «Це все тяжко, до болю. Важко навіть уявити, що відчували маленькі актори, під час гри. Плями крови, які ми бачимо (на сцені), нагадали про жорстокість війни, що не скрізь мирно, не скрізь люди мають змогу дивитися вистави. «Життя» обов’язково потрібно повторити для більшої аудиторії» – поділилися своїми враженнями начальник відділу культури Бердичівської міської ради Валентина Кузьменко.
Не дивлячись на хвилювання режисера перед виставою, вона залишила багато позитивних відгуків. Білети на неї не продавали завчасно за сталу ціну, а просто закликали донатити на українську армію, поставивши скриньку вестибюлі. Вдалося зібрати 11 тисяч 690 гривень, які у подальшому прослужать для гарної справи. Тож, цей дебют був успішним. Бажаємо театру «Ідейники» не зупинятися на досягнутому, то продовжувати розвивати мистецьку ауру міста.