Коли сходяться три творчі сузір’я, відбуваються дива. Спільний проєкт «Писанка миру» Центру позашкільної освіти імені Олександра Разумкова, гуртка декоративно-прикладного та ужиткового мистецтва «Світ краси» ПТУ № 4 і Музею історії міста Бердичева зацікавив місцеві родини та сім’ї, які у нас гостюють. І 21-го квітня діти з батьками зустрілися на майстер-класі з писанкарства від знаної майстрині Олени Сальнікової.
Атмосфера душевності, умиротворення і чарівництва… У такому гармонійному просторі хочеться думати про сокровенне й творити… Ляльки-мотанки, вишиті рушники, писанки і Великоднє деревце сповнювали особливим настроєм, теплом та світлими передчуттями. І виставкова зала здавалася затишною світлицею… Гостей зустріли три красуні – вихованки
гуртка декоративно-прикладного та ужиткового мистецтва «Світ краси» професійно-технічного училища № 4 – ведучі програми Аліна Подакіна і Вероніка Замерчук та їх помічниця Олександра Гайдар. Оксана Гусар, керівник творчого об’єднання, пишається своїми вихованками: «Щороку наші гуртківці беруть учать в обласному конкурсі «Воскресни, писанко!», який набув останніми роками масштабу всеукраїнського. Оскільки в минулому році він проводився в онлайн-форматі, то сьогодні ми радіємо можливості втілювати спільний проєкт та приєднатися до дійства на майстер-класі. В умовах війни наші гуртківці продовжують братиучасть у різних конкурсах і патріотичних акціях».
Директор Музею історії міста Бердичева Наталія Захарчук запросила всіх до спілкування: «Двадцять четвертого квітня минає два місяці, як була порушена тиша мирного ранку. Росія розпочала новий етап восьмирічної війни проти України – повномасштабний наступ. Ми щиро віримо, що скоро Україна здобуде Перемогу. Сьогодні ми зібралися, щоб більше дізнатися про Великодні традиції. Ви станете свідками та учасниками писанкового дива…» Аліна і Вероніка, вихованки гуртка «Світ краси» ПТУ № 4, відкрили першу сторінку святкової програми. Усмішки і сяйво очей ведучих та поетичні замальовки і щирі побажання надихали. Дівчата віршували, оспівуючи писанку – «любові й миру вірну берегиню», «серця нашого поезію і святиню», яка «землю нашу всю теплом добра зігріє…»
Передвеликодній майстер-клас із писанкарства від знаної далеко за межами Бердичева майстрині, досвідченого педагога, керівника зразкового гуртка «Моделювання іграшок-сувенірів» Олени Сальнікової, за плечима якої – 23 роки творчої праці у ЦПО ім. О. Разумкова, – свято, що назавжди… Писанки, створені її вихованцями, отримували відзнаки у різних куточках України – Києві, Львові та Житомирі…
І почалася мандрівка у світ стародавніх народних обрядів, коли у дивовижних розписах наші пращури втілювали одвічні прагнення, віру і любов. Олена Сальнікова прочинила завісу над тим, що очікує учасників майстер-класу, розкриваючи таємниці знаків та символів, за допомогою яких предки передавали скарби своєї душі: «Здавна яйце вважалося джерелом життя і відродження. Писанка – як письмо, яким ми кодуємо свої побажання. І якщо щиро вірити, вони обов’язково здійсняться. На писанці немає слів, вона несе інформацію через різні зображення: квіти – діти, грабельки – врожай, сосонки – здоров’я, дубове листячко – символ мужності. Дуже поширеним є Дерево життя, або вазон, – знак, улюблений серед моїх гуртківців. Кожна лінія, кожний колір мають своє значення… Крім писанок існують дряпанки, крашанки та мальованки… Вкладіть тепло серця і частинку душі у створення орнаментів, і писанки засяють, наче сонце…»
Затеплилися свічки, діти і дорослі виводили писачками візерунки, слухали поради майстрині та малювали, творячи красу – Великодню писанку-оберіг. За діями своєї дружини Людмили і сина Василя, котрому ще не виповнилося чотири роки, спостерігав киянин Денис Кравченко, тримаючи на руках 4-місячного малюка Федора. Крихітка очей не зводив із того, що відбувалося у виставковій залі Музею. Бердичівлянки, сестри Аріна та Амєлія Закревські, Ульяна Літинська та Поліна Костюшко, яка приїхала зі столиці, поділилися: «Писанка – символ України», «Процес створення писанок – захоплюючий», «Кожен регіон мав свої особливості писанкарства…» П’ятирічний киянин Іллюша Бондарчук розписував яйця до Великодня разом із мамою Машею. Комунікабельний та непосидючий хлопчик повідомив: «Роблю це вперше, раніше ніколи не бачив. А потім покажу писанки своїм рідним та знайомим».
Тихо линула музика, батьки і діти, наче одна велика родина, натхненно творили, писали свої послання, вкладаючи в них найпотаємніші думки й омріяні сподівання… Неповторне передчуття Великодня – свята світлої радості, надії на мир та Перемогу, чого особливо прагнуть українці… «Христос Воскрес!» – вічно живі слова залунають у неділю в містах і селах, на передовій, там, де йде битва за Україну, – в серцях і душах мирних жителів та воїнів-захисників.
