Прийшла – і вірші заспівали, торкнулися сердечних струн… Учасники групи «Промінь Світла» заворожено слухали бердичівську поетесу Наталію Мариняк. І кожний знаходив у її віршах те, що чіпало душу та спонукало замислитися. П’ятнична зустріч вийшла за рамки традиційної і перетворилася на свято, яке привносить у буденність теплі нотки.
Поетична імпреза зібрала різних за поглядами та вподобаннями людей. «Без перебільшення, таких неординарних і надзвичайно обдарованих особистостей, як талановитий педагог ліцею № 10 «Тріумф» та дивовижна поетеса Наталія Мариняк, у Бердичеві – одиниці. – розпочав спілкування керівник групи «Промінь Світла» Володимир Сінчук. – Її представляти не потрібно. Наталію Василівну знають, люблять та поважають не лише у нашій громаді, а й в інших регіонах країни».
Без довгих преамбул
Наталія Мариняк зацікавила з першої фрази, привернувши увагу співрозмовників: «Кожна зустріч – не випадкова і залишає свій слід. Сьогодні будуть одкровення, байдужими не залишитесь. Вірю, тут зібралися люди, яким потрібне моє слово…»
Кілька автобіографічних штрихів: народилася в Мирополі, що на Житомирщині, зростала в сім’ї працьовитих, скромних і чуйних трудівників, писати вірші почала в 6-му класі, натхнення подарувала осінь, і перші спроби заносила в синій зошит. Із 14-и років стала вивчати квантову фізику, на сцені – з дитинства. Сестра, вчитель початкових класів Тетяна Олійник, – свідок усіх подій, дочка Марія – психолог та художниця зі своєрідним баченням світу… А далі – питання до аудиторії: «Що б хотіли почути, відчути та спробувати?» Слухачі ділилися своїми очікуваннями…
Мовчки, схиливши голови, присутні у залі вшанували пам’ять загиблих захисників та захисниць… Поетеса читала вірші про війну, Героїв сучасності – незламних оборонців України, рідне слово, що «бринить у душах веселково», Тараса Шевченка, твори якого «будуть у вічності жити».
«Впускайте світло у життя, використовуйте позитивні афірмації. – порадила гостя. – Ходіть босоніж по траві, купайтеся в росі. Дякуйте ранку за свіжість, вечору – за тишу, за небо – Богу…» І звернулася до учасників зустрічі: «Дозвольте собі творити, ви зможете». Запропонувала скласти сенкан – вірш із п’яти рядків. Слухачі зацікавилися й спробували, вмістивши у невеликий твір свої почуття та асоціації. Досить захоплююче і зовсім не складне заняття!
Разом із Наталією Мариняк шанувальники її творчості виконували релакційну вправу, розмірковували та жартували. І аплодували обдарованій бердичівлянці та самим собі.
Поетична повість про світ і себе
«Поезія – це завжди неповторність…» Учасники групи «Промінь Світла» відправилися в подорож у світ почуттів та слова, де кожний вірш – маленька історія, створена талановитою авторкою. Поезія Наталії Мариняк вражає різноманітністю тем, стилів та настроїв. Це громадянська лірика, вірші про природу, кохання і людські стосунки, це філософські роздуми, віршовані фізичні явища і закони та поетичні триптихи, рецепти, девізи, подяки й одкровення:
П’ю коктейлі життя з насолодою кожну хвилину
І радію, що можу я власну реальність творить…
У неформальній обстановці прозвучало чимало рядків, присвячених жінці, яка «несе добро й красу», берегині, «свічці, що до вічності сяга». До слухачок (а зібралися переважно представниці прекрасної статі) був спрямований надихаючий посил: «Літайте високо, красиво, завзято, хай кожний день буде вам сонячним святом!»
«Пишу твоїми, Всесвіте, вустами», – зізнається майстриня слова. І таку назву носить одна з поетичних збірок Наталії Мариняк. Її твори – на сторінках журналу «Бердич» та місцевих газет. Дітям присвятила збірки «Джерельце» і «Первоцвіт». На вірші поетеси пишуть пісні композитори Олесь Коляда, Сергій Ігнатенко та інші митці поліського краю. Наталія Мариняк – авторка Гімну Бердичівського району. Цього особливого вечора прем’єру її пісні «Спіши туди, де тебе чекають…» подарувала талановита виконавиця Анна Безрукова. Сама Наталія Василівна заспівала власні віршовані твори, мелодію підказало серце. «Попрощалось літо», «Я хочу бути піснею», «Дорога до мами», «Я повертаюся до себе» – щирі пісенні розповіді і зізнання, які хотілося слухати й слухати і навіть вальсувати…
Жінка, яка відкриває космос у повсякденні, поділилася сокровенним: днями, поринувши в думки про літературний псевдонім, раптом відчула мить осяяння: з прізвищ рідних (Богуцька, Панасюк, Арсень) з’явилося літературне ім’я – Марта Богнар… Зазвичай на творчих зустрічах Наталія Мариняк тішить людей своїми поетичними експромтами, цього разу вперше отримала в подарунок такий віршований твір:
Наталя, Богом послана і дана, –
Прекрасна, неповторна, незрівнянна!
Вона дарує світло нам небесне,
Несе у слові сонцесяйні весни
І відкриває космос в повсякденні,
Наповнює його своїм натхненням.
Окрилює, підносить, серце гріє
Наталя – жінка-квітка, жінка мрія!
Очікування тих, хто завітав на творчу подію, справдились: отримали яскраві враження, надихнулися неймовірною атмосферою зустрічі та зарядилися позитивом.
