У неділю, 9 березня, бердичівляни відзначили 200-річчя з дня народження Тараса Григоровича Шевченка. У цей день біля пам’ятника Великому Кобзарю зібралося багато людей: вшанувати пам’ять українського генія сюди прийшли представники міської влади, політичних партій та громадських об’єднань, вчителі та учні шкіл, небайдужі городяни.
Після того, як пролунали рядки з відомих усім творів Тараса Шевченка та гімн України, присутні урочисто поклали квіти та вінки до підніжжя пам’ятника борця за незалежність та колоною рушили вулицями Бердичева до міського Палацу культури ім. О. Шабельника.
Тут, у залі МПК, присутні схилили голови в скорботі за сучасними героями, які віддали свої життя за кращу долю для українського народу – Небесною Сотнею. Хвилиною мовчання люди вшанували пам’ять загиблих. Також, на їхню честь бердичівські артисти виконали українську народну пісню «Пливе кача», під сумні рядки якої Майдан та вся Україна прощалися із полеглими.
«Слова Кобзаря – пророчі», – зазначали у залі. Між тим, як гнобили простих українців у 19 столітті, коли жив та творив Шевченко, і сьогоденням легко провести незримі паралелі. Тоді народ потерпав від безчинства панів, потерпає і нині. Можливо, називається це трохи по-іншому і відбувається не настільки відкрито, хоча…
Говорили про те, що Тарас Григорович закликав людей звільнитися від ярма та порвати кайдани, і хто ж знав, що трохи менше ніж через 200 років його заклик буде настільки актуальним.
По завершенню урочистостей артисти побажали городянам надалі поважати Шевченкове слово та висловили свої сподівання на те, що завдяки своїм синам і донькам Україна таки стане вільною, по-справжньому незалежною та могутньою державою.
