Картини, створені руками Любові Сергіївни Гаврилової, – неймовірні і своєрідні. Талант вишивальниці дивує, настільки різноманітні її роботи – одухотворені, витончені та виразні. Жителька Озадівки займається улюбленою справою понад 30 років…
У мальовничому старовинному селі Райгородоцької територіальної громади Любов Сергіївну знає чи не кожен. Зимовим ранком пряма, наче стріла, вулиця Центральна, припорошена снігом, сяяла святковою білизною. Було радісно крокувати, вдихаючи свіже повітря і милуючись навколишніми краєвидами. Аж наприкінці Озадівки розташувалася затишна оселя родини Гаврилових…
Кухня – обличчя справжньої господині
Господиня, привітно посміхаючись, зустрічала біля хвіртки. Відчинили двері до кухні-вітальні і застигли від подиву. На видному місці – ікона Христа Спасителя, власноруч вишита жінкою. А на стінці – декілька невеликих картин, об’єднаних одним сюжетом, де головний фігурант – симпатичний кухар. Дизайн кухні у стилі «хохлома» приваблює яскравістю та органічністю. Любов Гаврилова – родом із м. Углич Ярославської області, від якого лише декілька годин їзди до села, що дало ім’я знаменитому промислу. Вже 45 років жінка проживає в Україні, але незмінним залишилося захоплення виробами з хохломським розписом. Улюблене місце всіх домочадців, де завжди смачно пахне, прикрашають придбані у різні роки предмети кухонного начиння з яскравими візерунками: посуд, ложки, обробні дошки… Навіть настінний годинник, фіранка та скатертина витримані в улюбленому стилі! Сама господиня – ще та майстриня, говорить її подруга, сусідка Галина Павлівна Артемчук: «Як береться за справу – викладається на всі 100%! Великої душі людина, ніколи не залишить у біді. Доброзичлива і водночас прямолінійна. Коли у мене захворіла мама, постійно підтримувала. Люба для мене – наче сестра рідна. Можу на неї покластися в усьому. А яка рукодільниця – і вишиває, і шиє…» Затишку інтер’єру кухні надають різні гарні дрібнички – прихватки, грілка для каструлі ручної роботи та статуетки. І сама хазяйка порається біля плити у фартуху «власної фірми»! Як кажуть, подивившись на кухню, впізнаєш обличчя господині…
А потім ми здійснили прогулянку будинком майстрині, де відчувається дух творчості, і панує атмосфера тепла та затишку. Картина-оберіг нагадує: «Приношу щастя у домівку», на полицях – фігурки казкових персонажів, гномів і кумедних тварин. В одній із кімнат – настільна лампа з абажуром, зшитим Любов’ю Сергіївною. Стильно, красиво і романтично. Побачили й колекцію ляльок у костюмах народів світу – 55 різних красунь! А ще майстриня в’яже спицями гарні светри, кофти, шкарпетки та інші речі… У затишному куточку оселилася сімейка той-тер’єрів, які порушили тишу заливистим гавканням. Лише найстарша Кнопа трималася статечно…
Картини, з любов’ю «писані» хрестиком
Мабуть, любов до вишивання передалася жінці від мами – Зої Іванівни. І тато, Сергій Миколайович, був ще той умілець. А поштовхом до початку захоплення стала непроста ситуація. У 1988-му році Любов Сергіївна перенесла серйозну операцію – і несподівано відкрився талант до вишивки: «Господь управив та дав мені можливість займатися творчістю. В основному вишиваю картини за мотивами творів знаменитих художників або невеликого розміру – для інтер’єру. Складні схеми для вишивки репродукцій беру в Інтернеті. Є декілька робіт, вишитих бісером». Любов Гаврилова не має мистецької освіти, лише середню, свого часу працювала продавцем промислових товарів. Зараз перебуває на пенсії по інвалідності. Чоловік, Геннадій Станіславович, – вправний господар, який в усьому підтримує. Сини В’ячеслав і Дмитро – надійні помічники та опора… Про них майстриня розповідає з гордістю, а про улюблене заняття – з натхненням: «Вишивання – наче пісня. Раніше вдень займалася господарством, а вже потім, по 12 годин, сиділа за картинами. Захоплює так, що не передати словами! Зараз через проблеми зі здоров’ям вишиваю рідше. Одну зі своїх великих картин створювала протягом 4-х років, а зазвичай на роботи середнього розміру йде півтора роки. Вишиваю для душі, деякі картини подарувала рідним…»
Разом із жінкою ми здійснили прогулянку будинком. І щоразу зупинялися, побачивши вишиту красу: ікони Казанської Божої Матері, Ісуса Христа, біблійні сюжети, пейзажі та портрети… Не відірвати погляду від репродукцій картин «Мона Ліза», «Мадонна Бенуа», «Дама з горностаєм» Леонардо да Вінчі, «Сікстинська Мадонна», «Мадонна Темпи» Рафаеля Санті, «Молода читачка» Жана Оноре Фрагонара, «Портрет М. І. Лопухіної» Володимира Боровиковського, «Післяполуденний чай» Шарля Жозефа Фредеріка Сулакруа, «Флорінда» Франца Ксав’єра Вінтерхальтера, «Одаліска» Фредеріка Лейтона, «Солодке неробство» Джона Вільяма Годварда, «Найкращі друзі» Еміля Вернона, «Святе сімейство» (схема розробки дизайнерки Стоянки Іванової)… Чому вишиває картини за творами художників-класиків? Приблизно 15 років тому під час інтерв’ю журналістам ТРК ВІК жінка пояснила: «Хочеться наблизити мистецтво до тих, хто мене оточує, збагачувати духовний світ моїх дітей та онуків…»
Любов Сергіївна показала великі, ще не обрамлені вишиті полотна, найбільше – розміром 120 х 200 см – тонкої роботи. Репродукція картини «Флорінда» немов написана тонким пензлем, а не голкою – на звороті немає жодного вузлика.
Улюблена Озадівка, улюблена родина
З Озадівкою у Любові Гаврилової пов’язано 12 років життя… До села жінка прикипіла всім серцем. Тут її знають та поважають, відгукується староста Озадівського старостинського округу Райгородоцької сільської ради Мирослава Шнайдер: «Цікава і комунікабельна людина. До всіх ставиться шанобливо, з розумінням. Люди із захопленням розглядають роботи Любові Сергіївни в експозиціях під час святкування Дня села та інших дійств у нашій громаді, на виставках у школі і на міських заходах. Побували картини талановитої жительки і в обласному центрі. І взагалі вона – багатогранна особистість – захоплюється мистецтвом, любить квіти та цікавиться вирощуванням сільгоспкультур». «На Україну приїхала дівчиною. Полюбилися народні традиції і звичаї, національна кухня… Озадівка – улюблена, – ділиться думками героїня нарису. – Влітку у нас – справжня казка: все квітує, недалеко в лісі – гриби та ягоди».
– Ваші життєві цінності…
– Звісно, сім’я – рідні, діти і троє онуків. Вони – моє все, найдорожчий скарб… У нас у родині майже всі – творчо обдаровані – справжні рукодільники-прикладники! Мама вишивала гладдю та хрестиком, тато, був майстром на всі руки. Гарні здібності має дружина брата Зоя, яка чудово в’яже. Невістка Світлана виготовляє прекрасні іграшки.
Ми пили трав’яний чай на затишній кухні і смакували пиріжками з вишнями. Господиня випікає такі, що в роті тануть. І текла тиха розмова про живопис, творчість улюблених художників, історії їх картин, за мотивами яких вишиває жінка, дослідження нею власного родоводу…
Є такий вислів: «Затишок живе у кожному з нас». Створюючи дивовижний вишитий світ, вносячи гармонію в простір своєї оселі, Любов Гаврилова наповнює домівку теплою енергетикою і ділиться нею з іншими.
