Зламані долі та скалічені тіла і душі майже півмільйона людей – наслідки кривавої і тривалої війни в Афганістані. В бойових діях, що тривали дев’ять років, один місяць і дев’ятнадцять днів, полягло більше п’ятнадцяти тисяч радянських солдатів, відправлених виконувати свій інтернаціональний обов’язок. Кривава трагедія, уривки якої й досі сняться всім, хто через неї пройшов юнаками, забрала життя тридцяти мешканців Бердичівщини, двадцять вісім наших земляків повернулись з війни інвалідами.
15 лютого 1989 року увійшло в історію, як дата, коли кровопролиття зупинилось, радянські війська були виведені з території Афганістану. Тоді солдатів, які пройшли через пекло, зустрічали лише рідні та близькі люди, ніхто з керівників країни навіть не вважав за потрібне бути присутніми при поверненні на Батьківщину своїх солдатів, чим продемонстрували байдужість до них і до армії. Згодом війну в Афганістані керівництво тодішнього СРСР визнало політичною помилкою, однак це аж ніяк не применшує особистого подвигу тих, хто став прикладом самопожертви та вірності військовій присязі.
Тож щороку 15 лютого вся країна долучається до відзначення чергової річниці виведення радянських військ з Афганістану та припинення кровопролиття. В Бердичеві, де ця війна теж залишила свій відбиток у багатьох родинах, вшанування воїнів-інтернаціоналістів розпочалось ще в четвер, 13 лютого. В міському палаці культури відбувся концерт присвячений тим, хто пройшов вогненними гірськими стежками, хто втратив друзів, синів чи батьків. Того дня перед присутніми знову промайнули долі 30 молодих людей, які не повернулися живими з війни. Спогади про них, мрії і плани на майбутнє, якими вони ділились з близькими в листах, зачитані зі сцени, нагадували про те, що вони страшенно хотіли побачити своїх рідних і просто повернутись додому.
Зі словами вдячності до воїнів-інтернаціоналістів по завершенню концерту звернулись перший заступник міського голови Іван Демусь та Анжеліка Лабунська, народний депутат України.
