Одинадцятого лютого у Музеї історії міста Бердичева відкрилася виставка робіт нашого земляка – загиблого воїна, художника, архітектора та дизайнера Олександра Халіфа. Цією патріотично-мистецькою імпрезою жителі і гості міста вшанували пам’ять захисника України, життя якого обірвалося в липні 2022-го року на Донеччині.…
Вперше виставку «Художник на війні» влаштували в Житомирі, в Gnatyuk Art Center. І знову з ініціативи організаторів події, Центру реабілітації та соціалізації ветеранів «ТіХтоПройшлиКрізь Вогонь», експозицію відкрили в у рідному місті Олександра Халіфа.
Він виріс у вчительській родині. Безтурботне дитинство в Бердичеві, навчання в школі № 4, улюблені заняття в міській художці, захоплення малюванням і виготовленням виробів із дерева… А далі – Житомирський коледж будівництва, архітектури та дизайну, робота в будівельно-проєктувальних фірмах і вступ на заочне відділення Одеської державної академії будівництва та архітектури. У 2014-му Олександр Халіф одружився. Молода сім’я проживала 4 роки в Ізраїлі. Тут бердичівлянин займався дизайном квартир та будинків, а на дозвіллі писав картини. Коли у 2019-му подружжя повернулося в Україну, Олександр Халіф продовжив працювати над різними дизайн-проєктами. Незабаром відкрив у Бердичеві власний офіс…
Мистецтво було його життям. Cповнений різних творчих задумів, він мріяв про персональну виставку… У 2022-му, після широкомасштабного вторгнення, чоловік не міг залишитись осторонь і став на захист країни, взявши в руки замість пензлів зброю. Воював у складі 1-ї окремої бригади спеціального призначення ім. Івана Богуна, в якій служив стрільцем-санітаром. Прізвище Халіф стало позивним бійця…
У ньому поєдналися воїн і митець. Писав портрети своїх побратимів, фронтові будні стали частиною його життя. Після війни планував відбудовувати українські міста. Виконуючи бойове завдання, Олександр Халіф загинув 13-го липня 2022-го року в с. Григорівка Бахмутського району Донецької області. Захисник поповнив небесне військо, залишивши світлі спогади в серцях тих, хто знав його…
На вернісажі виставки «Художник на війні»: спогади, задушевне спілкування, музика сердець….
Війна – страшне руйнуюче лихо, що несе горе, страждання та біль. Проте навіть у темні часи митці продовжують творити, осмислюючи побачене, документуючи пережите і передаючи свої емоції словом, музикою та фарбами…
У виставковій залі Музею історії міста Бердичева розливалися щемливі звуки домри. Дует викладачів музичної школи, Оксани Корнілецької та Юрія Грабовського, грав «Мелодію» Мирослава Скорика, сповнену суму, – твір, що промовляє більше за слова. Музика – наче плач за усіма, кого забрала жорстока війна. Хвилиною мовчання вшанували відвідувачі пам’ять загиблих…
На відкриття виставки прийшли рідні, бойові побратими, армійські товариші, шкільні друзі, митці та освітяни. На жаль, не дочекався, не дожив до цієї події батько Олександра, Вадим Вікторович. Помер внаслідок важкої хвороби за три дні до виставки… Світла пам’ять спочилому…
«Нас об’єднала війна. Серце крається від жалю, болить душа за Героїв, котрі віддали життя за Батьківщину. – розпочала зустріч директор Музею історії міста Бердичева Наталія Захарчук. – Олександру Халіф свій останній бій прийняв на Донеччині…»
Керівник Центру реабілітації та соціалізації ветеранів «ТіХтоПройшлиКрізь Вогонь», військовий психолог та коуч Сергій Твардовський служив з Олександром в одному батальйоні. Житомирянин зберігає фотографію, де вони разом у Новгород-Сіверському, що на Чернігівщині. Виставка складається з двох частин, нагадав офіцер: «Кольорові картини написані у довоєнний час. Чорно-білі портрети бойових побратимів Саша малював на фронті. Деякі відреставровані, бо були пошкоджені чи обпалені. На жаль, мій портрет він не встиг зробити…»
Євгенія, сестра митця, розповідає, що молодший брат був цікавою та обдарованою, позитивною і цілеспрямованою людиною: «Він малював, писав вірші, вів щоденник. Його пам’ятають як талановитого художника і чудового архітектора. Міг малювати годинами: і вдень, і вночі. Він був великим патріотом України… Ми не маємо права програти цю війну, адже за мирне життя заплачено дорогою ціною…»
Ті, з ким служив Олександр Халіф, його бойові побратими – друга родина чоловіка. У сплетінні спогадів поставав образ митця, воїна-захисника, великого оптиміста і життєлюба, надійного друга та відповідальної людини.
Заступник командира 516-го батальйону спеціального призначення майор Сергій Клен (м. Бердичів): «Саша був яскравою особистістю, людиною, яка свідомо обрала шлях воїна. Дружив із бердичівським хлопцем, гранатометником Володимиром Катюшком, котрий загинув у травні 2022-го року…»
Гранатометник відділення спецпризначення 1-ї роти Сергій Конончук (с. Великі Коровинці Чуднівського району): «Ерудована, комунікабельна і творча людина. Мав багату уяву та фантазію».
Старший бойовий медик 1-ї роти Андрій Потєєв (м. Бердичів): «Ми були призвані до армії одночасно. Згадується Чернігівщина… Саша підтримував нас, граючи на губній гармошці. І досі перед очима такий епізод: він сидить на горбочку над ставком і малює олівцем пейзаж…»
Начальник складу 516-го батальйону спецпризначення Петро Рачок (селище Любар): «Талановита й життєрадісна людина. Завжди підбадьорював усіх, піднімав настрій».
Стрілець-снайпер 1-ї роти Артем Мусевич (м. Бердичів): «Відповідальний, сміливий, із гострим розумом боєць. Коли стояли на спостережних пунктах, не показував хвилювання. Були разом до останніх хвилин його життя…»
У виставковій залі зібралися люди різного віку, професій та уподобань. Василь Родькін був знайомий із Олександром Халіфом протягом 30-и років: «Дружили, спочатку навчаючись у художній школі, а потім – у Житомирському коледжі будівництва, архітектури та дизайну. Цікава людина, справжній друг, про якого можна розповідати годинами». Колишні учні художньої школи згадували, що Саша був прикладом для багатьох, захоплювався архітектурою, а вже в дорослому віці, як знаючий екскурсовод, із захватом розповідав про будівлі рідного міста. Директор Бердичівської художньої школи Ірина Ніколайчук представила малюнок Саші: «Хлопцю тоді було11 років. Назва роботи – «За вільну Україну». Сюжет відображає події козацьких часів. Викладач Валерій Ковальчук добре пам’ятає, яким був його вихованець: струнким і гарним, у довгому чорному плащі…» Гортала сторінки дитячих спогадів викладач мистецького навчального закладу Олена Дем’янчук: «В його очах завжди виблискували іскорки. І навколо було багато друзів. Саша залишив після себе яскравий слід…» «З перших днів повномасштабної війни він був у складі територіальної оборони. – розповіла пані Наталія з с. Рея, де свого часу проживав Олександр із дружиною Оленою. – І постійно рвався на передову. Пішов добровольцем на фронт». Поет, прозаїк, публіцист і драматург, депутат Бердичівської районної ради Валерій Хмелівський був знайомий із батьком художника, Вадимом Вікторовичем. На відкритті виставки він читав свої патріотичні вірші і запропонував започаткувати щорічний конкурс дитячого малюнку імені Олександра Халіфа. Ветеран АТО, волонтер Олександр Нечмоня також колись спілкувався з рідними загиблого воїна. На війні став писати пісні, одну з них, «Відверту розмову», під акомпанемент гітари почули відвідувачі виставкової зали.
Керівник Центру реабілітації та соціалізації ветеранів «ТіХтоПройшлиКрізь Вогонь» Сергій Твардовський запропонував бердичівлянам приєднатися до благодійної акції «Подаруй книгу Захиснику України», яка триває в Житомирі, підписати книжки, залишивши свої побажання, та принести до Музею м. Бердичева. Бібліотечку воїна передадуть пораненим захисникам у госпіталь. Військовий психолог запросив ветеранів, їх рідних та друзів завітати о 14-й годині до молодіжного хабу МПК ім. О. Шабельника – на програму-знайомство. Директор Музею історії міста Бердичева Наталія Захарчук звернулася до присутніх із проханням допомогти у зборі матеріалів про загиблих Героїв, поділитися світлинами, шевронами, елементами військового одягу та особистими речами, щоб зберегти пам’ять про захисників і захисниць України для нащадків…
Завершальний творчий акорд – «Прелюд» Сергія Жданова від юної піаністки, вихованки Бердичівської музичної школи Олександри Ризванюк… На сайті Олександра Халіфа, створеного у конструкторі Wix.com, можна побачити фото його картин. Світлини зроблені у 2013-му році, до війни на Сході України. Художник писав картини у стилі реалізму та створював сюрреалістичні роботи. Сповнені позитивної енергетики мальовничі пейзажі і дивовижні образи – яскравий всесвіт, що випромінює любов до життя, гармонію та радість. Таким воїн-митець залишиться в пам’яті – усміхненим, доброзичливим, щирим і незламним.