Різдво Христове і Старий Новий рік – улюблені зимові свята. Неповторний аромат, світлі враження та хвилюючі миті казкової пори залишають добрий слід у пам’яті. У ці святкові дні журналісти видання поцікавилися: як депутати Бердичівської районної ради у дитинстві колядували й щедрували. Наші співрозмовники – люди різних професій та уподобань – згадували яскраві події тих років, коли були школярами і студентами.
Володимир Діхтяр, політична партія «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА – ЗА ЖИТТЯ»: «Мої дитинство та юність проходили за часів піонерії і комсомолії. У місті колядувати та щедрувати не було можливості. Мій батько родом із села Кантелина, що на Вінниччині. Ми їздили на його батьківщину до родичів. І півсела були Діхтярі. На зимові свята тітка, дядько і двоюрідні сестри та брати збиралися гомінкою юрбою і ходили до інших родичів Діхтярів колядувати та щедрувати. Вони співали, а я лише підспівував. І все відбувалося, як у «Вечорах на хуторі біля Диканьки». Йшли від хати до хати. А потім збиралися у дядька Павла і роздивлялися подарунки. У січневі дні ганяли на санях, гралися у сніжки, ліпили снігову бабу… І згадується піч у тітки. Для нас із двоюрідним братом Володькою було великим задоволенням залазити разом на піч… Ми всі свята проводили в селі, де підтримували Різдвяні традиції».
Інна Кирилюк, політична партія «Європейська солідарність»: «Я сама родом із села Бейзимівка Чуднівського району. Залишилися теплі спогади, як ми збиралися гуртом і їздили на санях. А зими тоді були хороші, сніжні… Заходили у хати, вітали господарів із Новим роком та Різдвом Христовим. Сільський клуб завжди організовував такі виїзди. Ми співали колядки й щедрівки і вручали дітям подарунки, які закуповував голова колгоспу. Мої батьки: Людмила Вікторівна і Михайло Дмитрович Канавські – гарно співали і навчили мене. У нас із мамою був чудовий родинний дует. Вона довго працювала головою сільської ради і підтримувала традиції Різдвяно-Новорічних святкувань. Я зі шкільних років була Снігуркою, потім – керівником художньої самодіяльності у клубі. Працюю у сфері культури з 1991-го року, а з 2000-го і зараз – художній керівник у МПК ім. О. Шабельника. Колядуємо та щедруємо з Народним аматорським ансамблем пісні і танцю ансамблем «Зорецвіт».
Валентина Купчин, політична партія «Європейська солідарність»: «У моєму дитинстві за радянських часів колядувати й щедрувати забороняли. Моя родина проживала у місті Мена на Чернігівщині. У ті роки діти боялися, щоб учителі не побачили, як вони колядують і щедрують. Пам’ятаю, як їздила взимку до бабусі в село, де було багато снігу, де шанували традиції та звичаї Різдва…».
Олена Порхун, політична партія «Сила і Честь»: «Маленькою дівчинкою я не колядувала і не щедрувала, адже батьки були військовими, і ми жили у військових містечках. До бабусі їздила в село лише влітку. У студентстві на першому курсі жила в одній кімнаті з подружкою з Черкащини. Якось вона запросила до себе на зимові свята у м. Тальне. Пройшли роки, а у пам’яті залишилося невелике містечко, поділене навпіл залізницею. Я вперше побачила вертеп із Різдвяною зіркою. Ми переодягалися , розмальовували обличчя і співали. У мене була коричнева дублянка, так я одягала її навиворіт. Пісень не знала, спочатку підспівувала, але до ранку слова були вивчені. З тих пір дуже люблю колядки та щедрівки. Рада, що давні традиції відроджуються. Наші учні зі школи № 12 влаштовують гарні вистави. Минулого року прийшли до мене додому, колядували, щедрували…».
Наталія Рудомьотова, «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА – ЗА ЖИТТЯ»: «У дитинстві я жила у будинку по вулиці Молодогвардійській. Це були 80-і роки… Ми ходили по сусідах разом із подружками, які проживали в цьому мікрорайоні. У мене на голові була велика українська хустка з гарними квітами… Хтось переодягався у козу, хлопці вирізали з дерева зірку, прикрашали блискучим дощиком і носили з собою. Нас пригощали горіхами, цукерками і мандаринами. На зимові свята ми співали улюблену «Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка…».
Валерій Хмелівський, політична партія «За майбутнє»: «Я народився у селі Малий Острожок Хмільницького району Вінницької області. Тато був директором школи, мама – вчителькою. Свідоме дитинство співпало з 60-ми роками. Колядувати тоді не було прийнято. Ходили тихенько лише до найближчих родичів. Батько на це закривав очі, а в душі підтримував. Співати я не співав, але участь у святкових привітаннях брав…».
З давніх-давен у народі говорили: «Якщо на зимові свята у хаті колядують і щедрують – увесь рік буде щасливим та багатим». Отож щедрий вечір, добрий вечір – добрим людям на здоров’я!