Похмурий дощовий осінній ранок не завадив бердичівлянам зібратися 15 вересня на історичному місці, щоб вшанувати пам’ять тих, кого було убито за «не ту» національність. А «не тією» нацією в часи гітлерівського терору вважали євреїв. Діти, жінки, люди похилого віку, чоловіки – страшна рука катів режиму не спинялась ні перед ким. Обірвані життя, зруйновані долі, гоніння, переховування були в ті часи страшною реальністю ні в чому не винних людей.
Наш Telegram канал: https://t.me/rio_berdychiv_informatsiya
Геноцид єврейського народу є чорною сторінкою історії і нині особливим болем відгукується в наших серцях. Повномасштабна війна, розв’язана росією, теж є геноцидом, але уже українського народу. Знову земля плаче від братських могил, у які лягли ті, кому належало жити, кохати, виховувати дітей, будувати Україну… Про це говорили присутні на зібранні, серед яких представники місцевої та районної влад, працівники обох апаратів, мешканці міста і, звичайно, євреї – нащадки тих, хто не пережив Голокост і чиїм рідним вдалося врятуватися.
Під час окупації було убито чверть населення нашого міста. За 2,5 у Бердичеві знищили 38,5 тисяч осіб, майже 30 тисяч з яких – євреї. Бердичівська трагедія вересня 1941 року – це перший масовий геноцид єврейського населення, здійснений Гітлером у Європі та Радянському Союзі.
Багатьох, кого не знищили нацисти, переховували у своїх домівках жителі Бердичева – представники різних національностей. Іноді – ціною власного життя. Однак бажання допомогти іншим не зупиняла навіть смерть. Нині цих людей називають «Праведниками народів світу»: на їх честь в Єрусалимі на Алеї праведників світу висаджено чимало дерев.
Біля меморіального комплексу говорили про минуле і сучасне. Представники єврейської громади Бердичева наголошували, що їх у місті лишилось зовсім небагато, молоді взагалі майже немає. Це, звісно, сумно, але ці неймовірні люди, які мають таку страшну болючу історію, наділені ще й особливим оптимізмом, тому навіть про це говорили з гумором і надією на краще.
Після того, як усі слова було сказано, до підніжжя пам’ятника учасники заходу поклали квіти. Вони обов’язково прийдуть сюди знову у цей же день за рік, а проходячи повз щодня обов’язково схилять голову у пам’ять про жертв Голокосту. А ще – традиційно, сьогодні всі присутні відвідають усі місця масових розстрілів євреїв у Бердичівському районі, як це роблять щороку.