Він не писав такого роду книжки раніше, хоча з дитинства любив історію та літературу. Через різного роду клопоти, присвячення себе родині та відсутність часу для написання, з його шедеврами не мали змоги ознайомитися зацікавлені читачі кілька десятків років тому. Сам же бердичівський письменник Олександр Кухарчук з цього приводу, усміхаючись, зазначає, що тільки з виходом на пенсію у нього розв’язалися руки, та й полегшенням стала поява комп’ютера. Він в дечому порівнює себе з письменником Павлом Загребельним, бо той у своїх творах теж описував історію Україну, та дивується, як він тоді це писав пером з чорнилом, викреслюючи помилки.
Жоден письменник сучасності, та й радянських часів, не взявся за такий великий і важкий об’єм роботи, яку робить і продовжує робити Олександр Кухарчук, пишучи історію козаччини від зародження і до Руїни. Ще одну книгу великого історичного роману-епопеї письменник презентував у вівторок, 13 грудня, в приміщенні міської бібліотеки. Кожна з цих книг має однакову початкову назву «Козацька Русь», а далі кожна нова назва – розповідь про окремого героя часу козацтва, про події за його участю і, що не менш важливо, художні вкраплення у вигляді кохання, зради, одруження, вад характеру ті інших побутових тонкощів.
Що спонукало автора до написання такої літератури? Сам він відзначає, що твори ці почав писати тому, що не був згоден з політикою Росії проти України. Проживши 15 років в Росії, він вже відчув, що їхній народ розуміє лише себе, а людей іншої національності не поважає. «Я відчував це, коли ще навчався в інституті. Ніхто мене не бив, але прізвисько «хохол» я завжди чув услід. А зараз там люди взагалі зомбовані…», – розповідає Олександр Кухарчук і додає, що міг би залишитися жити там, бо мав гарну посаду, житло, перспективи…, але не захотів.
Письменник повернувся до образів молодості, заглибився в історію, став читати книги, виписувати і шукати в архівах все, що пов’язане з козацтвом, використовував праці Михайла Грушевського. І завдяки клопіткій праці створив шедеври української історичної літератури, за які неодноразово отримував відзнаки «Книга року», дипломи та грамоти. Автор не знає, скільки творів вже розійшлося серед людей, але бажання писати у нього є, і завдяки своїм землякам, товаришам, бібліотекарям він втілює свої задуми. Його ідеї, задуми та висвітлення історії на сторінках книги підтримує син, який за сумісництвом є редактором та співавтором. Олександр Кухарчук молодший впевнений, що ці великі за історичним обсягом і обсягом знань праці витримані в дусі патріотизму і будуть цікавими для молоді, а також там вміщені духовні засади, на яких має створюватися майбутнє України.
Нова книга під назвою «Козацька Русь. Гетьман Іван Виговський», теж неабияк порадує та зацікавить читачів розповіддю про відомого гетьмана часів козацтва, про його діяльність не тільки як полководця, а і як дипломата і політика. Окремо розвинена сюжетна лінія стосовно так званого зрадництва гетьмана, про яке говорилося за радянських часів, та спростування цього за допомогою історичних фактів. До речі, ця книга вже була високо оцінена та отримала дві нагороди.
Твори бердичівського письменника не на стільки визнанні в Бердичеві, як хотілося б, зате у Львові, Києві та інших містах вони дуже популярні. А відтепер Тернопільська міська рада навіть запропонувала видавати ці книги за кошти міського бюджету. Як припущення, і батько, і син думають, що під час Революції Гідності, куди вони возили свої книги, хтось побачив, прочитав і розповів.
З теплими і щирими словами про Олександра Кухарчука відгукується голова обласної Спілки письменників України Михайло Пасічник, пишаючись, що спілка поповнилася гарним письменником-істориком і що на Житомирщині це письменник такого рівня, як Павло Загребельний.
На завершення презентації книги в бібліотеці Олександр Кухарчук подякував директору ТОВ «Транзи-С» Ігорю Мельнику за те, що з кожного твору він купує книги, чим дуже допомагає, бо книги – це великі затрати. Автор поділився своїми планами на наступний рік, вказавши, що у рік свого 75-річного ювілею хоче видрукувати 2 твори, які вже майже готові до друку, лише залишилося редактору попрацювати над ними та тому, хто править книги з граматичного аспекту. А взагалі Олександр Кухарчук пише багато, а щоб перепочити від історичних катаклізм, береться писати щось невелике: повісті в журналах та навіть розповіді для дітей.
