Зважаючи на події, які розгортаються у нашій країні, ніхто не знає, чого чекати завтра. Але усі ми в глибині душі сподіваємося на краще. Поза виром невтішних новин життя триває. Більше того – окремі його аспекти, поки що, лишаються незмінними.
Так, наприклад, випускники шкіл за складеним щорічним сценарієм починають готуватися до вступу у виші. Але не всі молоді люди знають, куди їм вступати. Є й ті, кому зробити вибір свого життєвого шляху надважко. От вони і вагаються до останнього. Таким абітурієнтам неабияк стають у нагоді різні профорієнтаційні наради та зустрічі з представниками навчальних закладів.
Саме такий захід у середу, 19 березня, відбувся у Бердичеві. До міського Палацу культури ім. О. Шабельника, поспілкуватися із випускниками шкіл міста та познайомити їх зі своєю Альма-матер’ю, завітали викладачі й студенти Житомирського державного інституту культури і мистецтв, відомого раніше як училище культпросвіту ім. І. Огієнка (серед молоді – «кульок»). І хоча у залі було більше вільних, ніж зайнятих місць, зустріч пройшла на досить високому рівні. Свідченням цьому стало те, що по її завершенню, навіть дещо скептично налаштовані молоді люди піднялися з місць, оплесками проводжаючи зі сцени талановитих студентів вишу. Але, про все по-порядку.
Директор інституту Леонід Данчук першим взяв слово. Він розповів, що очолюваний ним інститут існує не так давно – 14 років. Але за цей час навчальний заклад встиг себе зарекомендувати. У Житомирського державного інституту культури і мистецтв чимало здобутків: його викладачі – Народні та Заслужені артисти України, студенти – лауреати та переможці багатьох фестивалів і конкурсів. На базі вишу діють 5 кафедр: театральне мистецтво, музичне мистецтво, дизайн, документознавство та менеджмент. Усі ці професії, за словами директора, нині популярні, а кваліфіковані фахівці цих спеціальностей – затребовані. Особливо – на Житомирщині. За даними статистики, розповів Леонід Данчук, тут, за штатним розкладом працює близько шести тисяч працівників культури і мистецтв. Лише 18% із них мають вищу освіту. Тому, переконаний він, випускники інституту (спеціалісти і магістри) потрібні галузі.
Щоправда, якщо бути відвертими, мало віриться у те, що всі студенти факультету займуть свою особливу нішу на українській естраді. Звісно, можливо за фахом або у близькій до нього сфері вони й працюватимуть, хоча і тут виникають сумніви. Тим паче, невідомо, як нині, у такий буремний для країни час, фінансуватиметься галузь, та чи кошти, виручені, наприклад, за продаж квитків на концерти, зможуть відшкодувати усі витрати на постановки, заробітну плату людям та інші звичні речі. Про це, може, і хотілося б не думати, але не виходить…
Коротко про вступ та терміни навчання у стінах інституту розповіли професори та доценти кафедр. Напутні слова на адресу випускників прозвучали і від найкращих студентів ВНЗ. Проте, останні багато говорити не стали. Справді, краще один раз побачити, аніж сто разів почути. Тим паче, що приїхали вони до Бердичева не з порожніми руками, а з фрагментом програми, присвяченої 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка.
Символічно, концерт розпочався із пісні “Боже, Україну бережи”, у виконанні камерного хору інституту. Також, до уваги присутніх артисти представили декламацію віршів Великого Кобзаря, жартівливі та тужливі українські пісні, естрадний спів, соло на саксофоні, музичні композиції у виконанні тріо баяністів, запальний “Твіст” тощо. “Родзинкою” програми став уривок вистави, зіграний молодими талантами. Власне, він і зірвав найгучніші оплески.
Після цього Леонід Данчук поцікавився у молодих людей чи не виникло у них питань з приводу вступу до інституту. Як і слід було очікувати, городяни мовчали. Проте, така поведінка – скоріше правило, ніж виняток. Врешті, хтось із присутніх все-таки наважився запитати, які іспити потрібно здавати при вступі до даного вишу. Після короткого діалогу у залі знову настала тиша.
На завершення заходу директор Житомирського державного інституту культури і мистецтв Леонід Данчук подякував міському голові Бердичева та начальникам міського та районного управлінь освіти за можливість зустрітися із бердичівською молоддю, а майбутнім абітурієнтам – за те, що виявили бажання і знайшли час прийти сюди та послухати. Окрема подяка за теплий прийом прозвучала на адресу директора міського Палацу культури ім. О. Шабельника Олени Петрівської та усіх працівників МПК.
