Питання про долю Бердичівської районної лікарні, як і інших установ – трудового архіву по вулиці Шевченка, стоматології тощо – неодноразово піднімали та обговорювали на різного роду засіданнях та сесіях. Особливо це стосувалося сесій Бердичівської районної ради, адже це було одним із основних питань порядків денних буквально кілька місяців тому. Так, восени депутати районної ради приймали рішення про розподіл власності над цими установами між об’єднаними територіальними громадами Бердичівського району. Тоді відбувалися детальні обговорення цього питання та прийняття відповідних рішень по цим об’єктам.
Було прийнято рішення про розподіл цього майна між чотирма ОТГ та створеною Бердичівською міською територіальною громадою, до якої увійшли села Скраглівка та Підгороднє. Причому Бердичеву, згідно з кількістю населення вищевказаних сіл, було відділено частку у вигляді 5,89%, яку і повинне фінансувати місто. Таке рішення, як ми вже писали раніше, було прийняте більшістю депутатів напередодні Нового року на сесії районної ради. Управління цим майном має бути закладені до статутів громад, які також повинні прийняти відповідні рішення стосовно прийняття до своєї власності лікарні і іншого майна.
Проте висунені вимоги Бердичеву щодо фінансування виділеної частки співвласності аж ніяк не влаштовують міську владу. Про це на терміново скликаному засіданні виконавчого комітету, що відбулося у середу ввечері, розповів міський голова Сергій Орлюк. Це питання не було висунуто в порядок денний, але незадовго до цього проходило засідання двох постійних комісії із числа депутатів міської ради, на якому про плюси та мінуси такого варіанту говорили присутні, детально аналізуючи ситуацію.
Сергій Орлюк зазначив, що проблема не у цих майже 6%, а проблема у подальшому розвитку цього медичного закладу. Міський голова переконаний, що районна лікарня все рівно рано чи пізно перейде у власність міста, бо всі заклади, що розташовані на території громади повинні переходити у її власність. Всі ці об’єкти, про які вказано вище, розташовані на території Бердичева і було б більш ніж логічно, щоб ними опікувалося місто, в якого є більше можливостей для їх розвитку.
Те що районна рада так вирішила, є їхнім правом, наголошує Сергій Орлюк, але у Бердичева має також бути своя позиція і своє бачення. І воно, переконаний і міський голова, і депутати міської ради, більш обгрунтоване та вигідне. Бо якщо район хоче, щоб ці об’єкти зберіглися, функціонували та розвивалися, то потрібно все передати місту, а вони якщо захочуть брати участь у цьому процесі, то їх залюбки запрошують приєднатися.
Аргументом такої позиції виступає і той факт, що районна лікарня нині має 4 пакети медичних послуг, тоді як міська лікарня у цьому році планує таких аж 19, а це робить місто більш спроможним дати шанс закладу на життя і функціонування. Нині, коли міська лікарня закрита на «ковідну» і лікарі сидять вдома, місто обслуговує населення усіх громад, бо так постановили. А якщо заклади об’єднати в єдине ціле – об’єднану лікарню, то це дасть можливість лікарям нормально працювати.
Районній лікарні профінансувати поданих 4 пакети медичних послуг не так легко, бо якщо фінансування не буде, то буде підняте питання про оптимізацію і скорочення спеціалістів, а ще є одна вкрай важлива проблема – оплата енергоносіїв. Зазвичай, об’єднанні територіальні громади виділяють певні суми, аби можна було протоплювати приміщення районної лікарні, бо того, що у них є, не вистачає. І це питання постає часто-густо на сесії районної ради, як і ряд інших проблем та питань, вирішення яких потребує чималих коштів.
Міський голова же вважає, що можна було б, якщо така можливість буде, згодом перенести у районну лікарню інфекційне відділення, адже там немає такого пожвавленого руху населення, як на території міської лікарні і можливості зараження коронавірусною інфекцією, як це є зараз. Більше того, можливість є і буде, аби лікувати населення громад, також можна створити там вторинну ланку, щоб лікарі на повну силу працювали. А ще, як варіант, можна запустити туди приватних лікарів, медичні центри чи лабораторії, що стало б не лише альтернативним розвитком медицини, а й гарним варіантом фінансування медичного закладу та його відновлення і розвитку.
Враховуючи все це, міський голова вкотре повторює, що шматками районна лікарня і інші об’єкти, котрі належали району і були поділені між громадами, Бердичеву не потрібні, а потрібні повністю як власність міста, яку можна буде контролювати і в якої буде один засновник. Зрозуміло, що роботи доведеться зробити багато, обов’язків і проблем також буде немало, але в майбутньому результати будуть гарними і виправданими.
І насамкінець, як було зазначено спеціалістами юридичного відділу міської ради і подано навіть у розміщеній на Офіційному порталі Бердичева статті інформації, з метою забезпечення надання медичних та інших послуг жителям прилеглих громад Бердичівська міська рада має ініціювати розгляд питання про надання згоди на прийняття до комунальної власності всього рухомого та нерухомого майна (включаючи будівлі, приміщення, земельні ділянки, інше майно, в тому числі основні засоби (оборотні та необоротні активи, тощо), Комунального некомерційного підприємства «Центральна районна лікарня Бердичівського району», Комунального некомерційного підприємства «Стоматологічна поліклініка Бердичівського району», Комунального підприємства «Трудовий архів Бердичівського району» на правах унітарного засновника із обов’язковим збереженням цільового призначення зазначених об’єктів, у разі прийняття такого рішення відповідною радою.
Світлана Семчук
