Представники спілок і організацій воїнів АТО з 18 областей України приїхали на Житомирщину, де відвідали Бердичівський обласний госпіталь ветеранів війни. Візит пройшов у рамках третьої щорічної всеукраїнської конференції організацій учасників бойових дій. Воїни ділились думками і досвідом, як в їхніх областях лікують військових і проводять фізичну і психологічну реабілітацію. Житомирщина, зазначає ініціатор зустрічі, у цьому плані йде на крок попереду, адже має сучасний центр хребта у Житомирі і центр психоневрологічної реабілітації у Бердичівському шпиталі. Тут, переконаний він, військові мають великі шанси на одужання, а спілки військових сприятимуть цьому.
«Кожного року додаємо чогось нового і сказати, чого б хотілося ще побачити, дуже багато. У двох словах я це не розкажу і не поясню, але будемо намагатись створювати якісь кращі умови, ніж є зараз», – говорить організатор зустрічі Сергій Медяник.
Головний лікар шпиталю із задоволенням показує українським захисникам гордість закладу: колишнє неврологічне відділення, а нині – центр неврологічної допомоги та психологічної реабілітації учасників АТО. З його слів, значна частка успіху в лікуванні залежить від психічного здоров’я. В умовах проходження в країні воєнних дій багато воїнів потребують психологічної допомоги. Для цього у госпіталі для ветеранів війни працює два професійні психологи.
«Є результати, небагато, бо людям з розладами і симптомами треба час», – каже практичний психолог Ірина Нечесана.
«Є випадки, коли звертаються дружини, іноді працюємо з дітьми», – розповідає Сніжана Крижба.
До 30% пацієнтів шпиталю – учасники АТО. За останні декілька років тут їх пролікували понад 2 тисячі, а тільки за 9 місяців 2017 року – майже тисячу людей.
Поки гості оглядають заклад і спілкуються з лікарями, пацієнтів кличуть вечеряти. 5-разове харчування, кажуть хворі, не лишає голодним тут нікого. Прийом їжі вони намагаються не пропускати, адже годують смачно.
«Гречка, ковбаса, сардельки, курка, яйця, апельсини, яблука, банани», – говорить Михайло із Житомира.
«Положено що: в кого дієта, в кого загальне харчування. З дому нічого не доводиться брати, вистачає усього», – додає Микола, теж із Житомира.
Пан Богдан із Дніпра у березні 2014 року добровольцем потрапив у 25-ту повітрянодесантну бригаду. Чоловік із побратимами звільняв Слов’янськ, Краматорськ, Дебальцеве. У масштабах країни хотів би бачити реальну реабілітацію воїнів хоча б у госпіталях.
«Я думаю, госпіталю досить, бо тут людина знаходиться поряд з такими, як вона, з побратимами, бачить таких, як сама, і їй легше у такому середовищі спілкуватись. Коли людина тільки приходить з АТО, їй треба спокій, якщо це не поранений, має бути розуміння оточуючих, це буде найкраща психологічна підтримка і реабілітація», – каже представник організації «Патріот-2015» Дніпропетровської області Богдан Наполов.
А от у минулому доброволець пан Віталій із Полтави іншої думки. У 2014-му чоловік був начальником медичного пункту 3-го батальйону Білоцерківської 72-ї бригади. Разом із побратимами забезпечував відхід військ із Іловайська, зокрема супроводжував машини з тілами загиблих воїнів. Після того, каже, треба лікувати душу. Та біда в тім, що ніде.
«Як такої психологічної реабілітації в Україні, на превеликий жаль, ще не існує. Є лише перші кроки на цьому шляху. Нема підготовлених високоякісних психологів, лише починають з’являтись. Із цією проблемою наша країна ніколи раніше не стикалась», – ділиться з нами голова координаційної ради громадських організацій АТО Полтавщини Віталій Лебедько.
Колишні військові впевнені: якісна реабілітація АТОвців має бути комплексною. Тобто у колі родини, на природі, із задіянням бджіл, коней, води, занять на природі. Самого лише психолога у шпиталі, переконаний гість із Полтави, воїну з війни замало.
«Я думаю, цього не достатньо. Госпіталь лікує більше все ж захворювання, а не проводить реабілітацію. Госпіталі ще зі старих часів мають відділення у патологіях. Як таких чистих реабілітаційних центрів для відновлення психостану учасників бойових дій не існує», – каже він.
На думку представників організацій учасників бойових дій, лише спільними зусиллями вони можуть достукатись до можновладців різних рівнів, аби в Україні почав розвиватись напрямок якісної реабілітації військових. Якщо у Бердичеві до цього прагнуть як медики, так і АТОвці, то в інших містах картина інша. Із появою центрів реабілітації, впевнені гості, зросте шанс повернути до нормального життя більше військовослужбовців.
За матеріалами сайту: ЖИТОМИР.today
