Завітати до районної лікарні покликало звернення до редакції одного цікавого бердичівлянина (детальніше про нього в окремій публікації).
За електронним направленням від свого сімейного лікаря він пішов не до міської, а до районної лікарні, що зараз цілком законно, адже кошти від НСЗУ прийдуть в ту лікарню, до якої звернеться пацієнт. І, по ідеї, лікарня мала б бути зацікавлена, щоб до неї зверталось більше пацієнтів, але бердичівлянина в районці зустріли не дуже гостинно. Врешті-решт, його таки прийняв лікар, йому зробили аналізи та кардіограму, але, щоб знову попасти до лікаря йому довелось чекати ще кілька днів. І тут виявилось, що точного і реального графіку прийому пацієнтів зараз в поліклініці лікарні фактично немає.
Прийшовши до директора лікарні, щоб дізнатись за графік прийому, виявилось, що ця проблема тісно пов’язана з іншою, в багато разів більш значущою проблемою – відсутністю фінансування лікарні в січні 2023 року з боку НСЗУ через затримки з реєстрацією договорів на медичні пакети. Через це і борги по зарплаті, і скорочений графік роботи лікарів у поліклініці.
Оголошення про те, що лікарі проводять прийом лише до 14.00 зустрічає тепер відвідувачів поліклініки, а точну інформацію щодо того, які лікарі і коли приймають знають в реєстратурі, тому і телефонують сюди майже постійно. Але графік все-таки існує, його нам надала завідуюча поліклінікою, а ми публікуємо його нижче під цією заміткою.
Спілкуючись з медиками стало зрозуміло, що борги по зарплаті тут становлять не місяць, а два, їх перевели на 0,75 ставки, але якщо в поліклініці це вилилось в скорочений робочий день, то у відділеннях стаціонару медсестри і санітарки мусять працювати чи не цілодобово там, де було раніше кілька змін.
І лікарі, і середній персонал щиро заздрять своїм колегам з первинної ланки медицини, які знаходяться у сусідніх кабінетах однієї будівлі. В Райогородоцькій ПМСД медсестри день в день отримують 13,5 тисяч зарплати, а лікарі значно більше. Не сильно відстають від них і медики Швайківського центру ПМСД, які віднедавна працюють на першому поверсі будівлі поліклініки.
Та якщо лікарі ще мають можливість підробляти в інших медичних закладах міста, то інший медперсонал районної лікарні вже не знає, що робити від безгрошів’я. Але щось говорити про це вони бояться, бо залякані погрозами звільнення. Їм весь час розказують, що якщо районну лікарню і об’єднають з міською, то всім їм грозить автоматичне звільнення, а так, мовляв, ще якось все владнається. Гроші від НСЗУ рано чи пізно все-таки прийдуть, чотири громади, які зараз, по суті, є власниками лікарні, може ще схаменуться і трохи відкусять зі своїх бюджетів щось районній лікарні, одним словом, тішать їх «завтраками».
Покращити фінансовий стан лікарні могло б збільшення кількості пацієнтів. І такі можливості зовсім поруч, адже лікарня розташована у Бердичеві, де людей, незадоволених роботою міської лікарні, дуже багато. В ній пройти за день і прийом лікаря, і аналізи, і рентген практично неможливо, а в районці поки що – це норма. Залишилось зовсім трохи – не відлякувати містян і хоч трохи рекламувати свою діяльність. Чи встигнуть це зробити менеджери і власники районної лікарні, буде зрозуміло з часом.
