Вони називають свій дует гуртом «НеСаМі». Віднедавна жителі Бердичівщини почули пісні Олександра та Михайла Бочківських і були вражені щирістю та силою почуттів творів батька і сина. З гітарою та власними віршами вони виходять на площі і вуличні сцени. Дует не прагне популярності, хоча за порівняно невеликий час встиг придбати чимало шанувальників своєї творчості.
Випадкових збігів не буває. Обидва, тато і син, народилися 27-го числа. Олександр – у серпні, Михайло – у жовтні. Нумерологи вважають, що народжені цього дня глибше розуміють почуття інших людей, і їх можна впевнено назвати чуйними співрозмовниками. Вони небайдужі до проблем оточуючих та врівноважені, чесні і мудрі, у житті прагнуть гармонії. Їхні творчі здібності виключно розвинені. Такі люди можуть знайти чудові можливості, щоб висловити свої ідеї та розповісти про них світові. Ця характеристика цілком відповідає особистісним рисам двох бердичівлян. Досить тривале спілкування з ними підтвердило враження від першої зустрічі, яка відбулася нещодавно. І склалася думка, що батько та син доповнюють один одного і розуміють із півслова. Під час інтерв’ю згадували, міркували й ділилися своїми планами …
– Як виник ваш дует, і чому – «НеСаМі»?
– Ми лише вступаємо на творчий шлях. Спочатку писали для себе, для душі. Я заносив свої вірші у зошит, а син писав музику. Він чув слова, заглиблювався в них, і народжувалися мелодії. Ми не можемо творити одне без одного. За Промислом Божим якось у наш дім принесли гітару. Михайлу тоді було 10 років. Наш знайомий узяв інструмент у руки і став грати. Син сказав, що теж зможе. Спочатку йому було важко, боліли пальці… Але коли гітару забрали, ми зрозуміли, що вдома чогось не вистачає…
– Купили простеньку, я продовжив грати і зрозумів, що треба звернутися по допомогу в музичну школу. Пройшов прослуховування, і мене взяли. Став навчатися в класі Оксани Володимирівни Корнілецької. Почав грати класичні твори. І це додало нового звучання моїм мелодіям. Після закінчення СЗОШ № 17 вступив до Бердичівського коледжу промисловості, економіки та права…
– Під впливом сина я теж став брати гітару в руки… Ми підштовхуємо один одного, і народжується пісня… Це дається звише. І суть назви «НеСаМі» – ми не одні, Господь із нами. Коли починали, нас підтримували порадами: «Пробуйте…»
– Ваші вчителі, які зіграли важливу роль у житті і творчому становленні?
– Бог дав дар творити. І який би крок ми не робили, звертаємося до Бога, дякуючи Йому. Буває, шукаєш одне єдине слово для пісні, без якого не можна. І настає осяяння, Господь дає слова… У нашій родині діти виховуються в християнській вірі, яку успадкували від моєї мами Марії. До речі, вона також народилася 27-го, у січні…
– Хто з вас першим заспівав?
– Михайло. І перший його вихід на міську сцену відбувся в якості учасника фестивалю-конкурсу авторської пісні та вокального мистецтва «Музика мого серця» у 2019-му році. Співав нашу пісню «Не там болить», яка зворушила всіх суддів і, мабуть, дала поштовх подальшій творчості. Її ідея актуальна у будь-який час…
«Пісня присвячена хлопцю, хворому на ДЦП, – розповів Михайло. – Я познайомився з ним в Інтернет-чаті. Доля цієї людини схвилювала. Пісню співав для хлопця онлайн. Багато значать його слова: «Після цього мені хочеться жити». У фестивалі брали участь дорослі виконавці після 18-и років. Мені зробили виняток та дозволили виступити. І друге місце – наша спільна з татом нагорода. Фестиваль став новою сходинкою на творчому шляху».
Їх пісні часто народжуються спонтанно, незалежно від часу та місця. І кожна має посвяту, кожна пишеться для певної людини. Автори прагнуть донести те, що переживають самі, і що близьке слухачеві. Практично всі твори, кажуть Олександр та Михайло, – персоналізовані. Є пісні, написані під впливом зустрічей з ліквідаторами аварії на Чорнобильській АЕС, військовими капеланами, присвячені мамам, рідним і друзям, учасникам АТО, створені в пам’ять про загиблих захисників…. І коли Олександр та Михайло дарують їх людям, а у відповідь звучать слова подяки, батько та син відчувають те, що не передати словами… Розуміють, що пісню мають почути інші…
Сімейним дуетом вони вперше вийшли на публіку в минулому році, у день Святого Миколая, презентувавши на Театральній площі свою пісню про Різдво. А незабаром заспівали її в храмі. Як «НеСаМі» заявили про себе цьогоріч, під час концертної програми в с. Реї. Вже у вересні взяли участь у ІІІ обласному фестивалі патріотичної пісні «Червона калина», де представили три пісні: «Білим по білому», «Прапори догори» і «Крила свободи».
Вдень Олександр Бочківський працює на сільськогосподарській фірмі, Михайло навчається у коледжі. Буває, що вірші просяться назовні, коли чоловік перебуває в полі. А ввечері, сидячи на кухні, батько та син творять, радяться і разом обговорюють те, що вийшло… Якось Олександр сказав: «Неважливо, де ми знаходимося та з яким настроєм. Але ми завжди будемо дарувати енергетику нашої сім’ї…» Його дружина Наталія – берегиня родини, яка всіх підтримує й надихає. Вони виховують двох синів: студента Михайла і школяра Миколая. Молодший Бочківський теж міг би непогано грати на гітарі, посміхається батько, але зупинився на іншому захопленні – відвідує секцію вільної боротьби. У гітариста Михайла є велике бажання в майбутньому опанувати клавішний інструмент.
– Серед ваших друзів є творчі особистості – композитор Олесь Коляда, поети і письменники Михайло Пасічник, Михайло Хіміч…
– Так. Для нас важливим є схвальний відгук відомого поета Михайла Пасічника. Михайло Хіміч підказує, оцінюючи наші творчі кроки. Творчість – це розвиток, рух уперед. У нас є близько 15-и пісень, які ще люди не чули. Вони живуть на папері і чекають свого часу… Тематика – різноманітна: героїко-патріотична («Чайка», «Жайворонки», «Дощ»), людських взаємовідносин, дружби і любові. «Молитва матері» – про силу материнської молитви, яка оберігає та захищає. «Флюїди кохання» – це атмосфера нашого парку із зустрічами, лавочками та ліхтарями… Михайло Хіміч пише чудові казки, у нього є цілий цикл про мишенятко Любчика. Поет презентував нашу пісню «Про Любчика». На черзі – інші, які хочемо написати до казкових творів Михайла Олександровича, слухачі їх чекають…
– Одного разу Ви, Олександре, сказали: «Героям – слава!» – це не гасло для гучних промов, це правило існування нашої нації. Пісня «Прапори догори» – від нашої сім’ї для всіх захисників батьківщини…»
– Спілкуючись із учасниками Революції Гідності, воїнами АТО /ООС, розумієш, що героїзм – це не просто гасло, він підтверджений часом і діями, і ми маємо це цінувати. Героїзм дає імпульс для духовного розвитку. У нас є пісні, присвячені захисникам України, нашому земляку – бердичівлянину Олександру Пителю. Долучаємося до патріотичних акцій і святкових програм.
– Ваші улюблені виконавці.
– Володимир Висоцький, Віктор Цой, Ігор Тальков, Кузьма Скрябін, гурти «СКАЙ» та «Антитіла». Віктор Цой йшов своїм шляхом, виламуючись із системи…
– Деякі твори дуету «НеСаМі» присвячені пам’яті Віктора Цоя: «Как пел Цой», написаний до дня його народження – 21 червня 2021-го року, та пісня, яка народилася під враженням від його інтерв’ю і фрази, що тоді прозвучала: «Любимая игрушка детства – пластилин». Ваші улюблені іграшки у дитинстві?
«Куля-головоломка на кшталт кубика Рубика», – згадав Олександр. Син Михайло захоплювався LEGO-конструюванням, залюбки складаючи з маленьких деталей великі фігури. Нині улюблене заняття обох – пісенна творчість. Музика, говорить Михайло, – невід’ємна частина життя. Вільний час Олександр Бочківський присвячує родині… Недільний ранок сім’я починає зі Служби Божої у храмі…
Над чим дует працює зараз – не секрет. У жовтні Радомишльська громада запросила бердичівлян на урочистість до Дня захисників і захисниць України. І там вони почули про ідею здійснити пам’ятну ходу із запаленими смолоскипами. На емоційному піднесенні виникло бажання написати пісню… Один з останніх творів «Help me» Михайло разом із іншим хлопцем виконають у Міжнародний день студента на сцені БКПЕП…
Співоча поезія сімейного дуету звернена до кожного, це відкритий діалог зі слухачем, готовим вислухати і розділити почуття:
Веселка сяє угорі
І сонцю шлях вона відкриває,
Приносить мир нашій землі
Ангел, злітаючий із раю.
Здалеку чути храму дзвін,
Там майорить колір жовтий і синій,
Нехай лунає з усіх сторін
Голос моєї України…
Вікторія Кучерява