Її малюнки досить різноманітні – від сюжетів у яскравих барвах експресіонізму до стриманих портретів олівцем. Пориви вітру, танець дощу, запахи і звуки постають на картинах, немов оживаючи. Своєрідний світ творів випускниці Бердичівської художньої школи Єлізавети Хмельницької шанувальники мистецтва побачили у Музеї історії міста, на персональній виставці дівчини…
Спочатку було ознайомлення з роботами юної художниці. У тиші виставкової зали – твори, навіяні внутрішніми переживаннями та імпресіями. Напівфантастичні образи, літературні персонажі, пейзажі у просторі та часі, очі і погляди, натюрморти з квітами – маленькі історії та розповіді, написані авторкою. Вона занурюється у свій особливий світ, і малюнки спонукають до роздумів… А потім ми зустрілися в міському парку і, сидячи на лавці під покровом дерев, говорили про захоплення та мрії, літературні і музичні вподобання та безмежний простір мистецтва…
Вона створила свою першу картину, будучи 3-річним малятком. Залізла на підвіконня і розмалювала стінку олівцями, залишившись у захваті від свого твору. Коли трохи підросла, стала спостерігати, як малює старший брат Дмитро, який учився у міській художній школі та дозволяв сестричці брати участь у творчому процесі. І це надихало, зміцнювало прагнення малювати. Батьки, Валентина Леонідівна та Сергій Владиславович Хмельницькі, підтримували захоплення дочки. Мабуть, художні здібності передалися їй на генному рівні: професія прадіда була пов’язана з образотворчим мистецтвом, мама – випускниця Бердичівської художньої школи. І коли Лізі виповнилося 12, вона стала ученицею місцевої «художки».
Художня школа – альма-матер для талантів
Бердичівська художня школа, оаза духовності, мистецтва і творчості, стала для дівчинки другою родиною, осередком, де витають любов, розуміння і радість, де почала осягати секрети художньої майстерності. Тут познайомилася з талановитими людьми і знайшла друзів. Дівчина вважає, що їй пощастило з викладачами:
– Перші кроки робила разом з Іриною Семенівною Жарчинською. Потім моїми наставниками стали класний керівник Ірина Станіславівна Гаркіна та Микола Софронович Яцюк. Вони щедро ділилися своїми знаннями і майстерністю. Вдячна їм за напуття, поради та допомогу. У моїй рідній школі № 12 завжди підтримувала вчитель географії Ганна Едуардівна Павлович.
– Як створюєте свої роботи? Ваші улюблені техніки?
– Зазвичай малюю на папері олівцями (простими графітовими або кольоровими), гуашшю, іноді використовую маркери. Захоплююсь комп’ютерною графікою. Люблю промальовувати всі деталі: обличчя персонажів, костюми, будівлі… Подобається розробляти дизайн одягу, продумувати моделі… Влітку планую почати писати на полотні…
– Традиційне питання: що надихає? Де Ви черпаєте натхнення, і як народжуються ідеї нових робіт?
– Надихає музика. Нерідко створюю образи у стилі «фентезі»… Люблю слухати південнокорейську співачку IU, легкий рок, класику і поп-музику. А ідеї приходять під впливом вражень, нерідко – спонтанно…
– Вразила Ваша робота, на якій зображена дівчина у червоних черевичках. Яку ідею вона несе?
– Робота створена простим олівцем, на чорно-білому малюнку акцент зроблений на червоних черевичках. І в цьому є певний філософський підтекст. Надихнула казка Ганса Крістіана Андерсена «Червоні черевички». Твір датського письменника змушує багато про що задуматись і навіть дещо переосмислити в собі…
– Ви – учасниця багатьох конкурсів та виставок міського й обласного рівнів. Персональна виставка, на якій ми побачили влітку близько 20-и робіт, – перша? Як би назвали її?
– Так, перша. Мабуть, я назвала б її «Перший крок…» Адже, сподіваюсь, будуть і наступні…
Мольберт, олівці, пісні IU та комп’ютер
Для Єлізавети художня творчість – у пріоритеті, але це не єдине її захоплення. Різнобічні інтереси допомагають юній художниці в пошуку натхнення. «Справа художника – народжувати радість», – писав Костянтин Паустовський. Митець творить різноманітні емоції. Своїми роботами Єлізавета Хмельницька намагається дарувати глядачам світлі почуття…
– Крім образотворчого мистецтва, чим ще захоплюєтесь у вільний час?
– Люблю танцювати! У школі відвідувала гурток. Пам’ятається, як у першому класі ми посіли перше місце у конкурсі дитячої творчості «Сузір’я Бердичева». У майбутньому хочу зайнятися хореографією на аматорському рівні, а ще – навчитися грати на скрипці та гітарі… Люблю читати. Зараз це роман «Місячний камінь» англійського письменника Уїлкі Коллінза.
– Поговоримо про інше улюблене: пору року, місяць, день, час доби…
– Кожна пора року прекрасна по-своєму. Люблю слухати дощ і малювати… Жовтень – улюблений місяць, дерева такі чарівні і різнобарвні. П’ятниця – чудовий день, бо далі – вихідні! Можна відкласти підручники і провести час із книгою чи за переглядом улюбленого фільму. Люблю малювати вночі, коли тиша. Усамітнююсь на кухні, слухаю музику, п’ю теплий чай із молоком і малюю…
– А як щодо кулінарних здібностей?
– Мені ще треба вчитися щось випікати. А ось ягідні десерти зможу приготувати!
Струнка дівчина схожа на легку птицю, яка шукає простір для польоту. І він безмірний: тематика її робіт різнопланова. Викладач Микола Яцюк вважає, що з часом Ліза стане чудовим художником-графіком: «За 38 років праці у художній школі через мої руки пройшли півтори тисячі учнів. Серед них – відомі мистецтвознавці, успішні художники і талановиті викладачі. Моя учениця Єлізавета Хмельницька – розумниця: цілеспрямована і наполеглива. Зараз вона у творчих польотах, і у Лізи все попереду».
На думку викладача Ірини Гаркіної, її учениці притаманне прагнення робити все ідеально: «Якщо береться за щось, то кінцевий результат має бути досконалим. У Лізи своє світобачення, яким керується у художній творчості. Весь свій час віддає улюбленому заняттю і багато уваги приділяє саморозвитку. Захопившись якоюсь ідеєю, занурюється у процес її осмислення та втілення. Зовні тендітна дівчина має сильний внутрішній стрижень…»
«Кожна дитина – художник. Труднощі в тому, щоб залишитися художником, вийшовши з дитячого віку», – говорив Пабло Пікассо. Єлізавета Хмельницька перебуває у постійному пошуку і не зупиняється на досягнутому. Їй подобається займатися творчістю і з мистецтвом хоче пов’язати майбутню професію. Юна художниця малює свої мрії, і вони обов’язково здійсняться… 
