Зареєстрований, але не проживаючий у квартирі колишній чоловік став перепоною бердичівлянці в користуванні її житлом. Аби захистити свої права, власниця звернулась до суду із позовом про визнання її колишньої половинки таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Відповідно до статті 47 Конституції України, кожен має право на житло і ніхто не може бути примусово позбавлений його інакше, як на підставі закону за рішенням суду. Зняття особи з реєстрації місця проживання може, серед іншого, здійснюватись на підставі судового рішення, наприклад, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, яке набрало законної сили.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що власником квартири на підставі договору дарування є лише позивачка. Чотири роки тому вона розірвала шлюб із чоловіком, весь цей час він проживає окремо, однак виписуватися із її помешкання добровільно не хоче. А факт його реєстрації, обґрунтовує жінка в позовній заяві, заважає їй повноцінно розпоряджатися й користуватися майном та змушує нести додаткові витрати по сплаті комунальних послуг. Те, що відповідач справді у даній квартирі не проживає, підтверджується і актом ОСББ.
В судове засідання сторони не з’явились. Позивачка надала заяву про розгляд справи без її участі, а відповідач, будучи належним чином повідомленим, не надав ані відзиву, ані повідомив причин своєї неявки. Тож було ухвалено заочне рішення на підставі наявних у справі доказів про задоволення вимог позивачки та захист її прав як власниці помешкання шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування квартирою.
Протягом 30-ти днів заочне рішення, за письмовою заявою відповідача, може бути переглянуте Бердичівським міськрайонним судом. Законної сили рішення набере після закінчення терміну подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.