Коли весна переходить у літо, вулицями міста пливе тонкий аромат. Ґрона духмяні акації білої випромінюють медові пахощі, які вітер розносить на далеку відстань. На Ботанічній, де розташоване відділення еколого-натуралістичного напряму Центру позашкільної освіти імені Олександра Разумкова, відчувається солодкий подих акації…
Читайте нас на Telegram // Facebook // Підтримати РІО //
Оспівана поетами і музикантами акація чарує та надихає. Задивляєшся на пишну ажурну зелень, де, наче діамантові підвіски, звисають із гілок квіти. Є щось привабливе та хвилююче у ґронах сережок… Символ чистоти і невинності – так перекладається з грецької назва цього дерева. Завдяки стійкості і життєздатності його вважають символом безсмертя та відродження. Біла акація також символізує світле кохання. Кажуть, якщо подарувати гілку, яка розпустилася, дівчині або жінці, то це все одно, що зізнатися їй: «Ти – найкраще, що є в моєму житті…» З цією рослиною пов’язаний офіційний гімн Одеси, яким став фрагмент оперети «Біла акація»…
«Червень поволі гойда ранні акацій сни…» (Павло Доскоч)
Крокуємо алеями території відділення еколого-натуралістичного напряму ЦПО ім. О. Разумкова. Цвіте акація, і дивний аромат манить нектаром, стелиться легкою димкою. Світле дерево, немов наречена, закрило свої гілки білою фатою…
Згадується, як у дитинстві навіть їли солодкі квіточки. А ще виготовляли свистульки зі стручків-плодів деревовидного чагарника жовтої акації. Вони звучали по-особливому, видаючи веселу трель.
Ранкову прогулянку супроводжує агроном Центру Леонід Красовський: «У відділенні еколого-натуралістичного напряму маємо понад 40 дерев акації віком від 10-и до 50-и років. Деякі посаджені за часів діяльності Станції юних натуралістів. Квітки можуть бути великими або дрібними. Є різновиди акації з колючками та без них. Дерева – швидкорослі, сонцелюбні, стійкі до посухи і невибагливі до ґрунту. Білу акацію вирощують у групових та одиночних посадках для оформлення ділянок біля будинків й установ, вулиць, алей та парків».
Підходимо до високої робінії клейкої з родини бобових, несправжньої акації. «Вона походить із Північної Америки, – повідомив Леонід Альфонсович. – Рожева акація, як ще називають клейку робінію, належить до теплолюбних і світлолюбних представників флори. Цей медонос запилюється практично всіма видами комах. Структура стовбура дуже міцна, за своїми характеристиками деревина майже не поступається дубу».
Милуємося рожевими, зібраними у кисті квітами. Свої поцілунки дарують їм заклопотані бджілки. Минулого літа робінія цвіла двічі.
Майже 30 років Леонід Красовський займається у Центрі позашкільної освіти рослинами відкритого ґрунту – деревами й кущами. Колеги називають його чудовим дендрологом, захопленим своєю професією, який дасть пораду, проконсультує, підкаже та допоможе у посадці. А ще він чудовий бджоляр, котрий знає чимало тонкощів солодкої справи. Говорячи про красуню-акацію, чоловік розповів, що її мед вважається одним із найсмачніших та найкорисніших, він не кристалізується протягом тривалого періоду. З білої – відрізняється відмінним смаком, цілющими властивостями й тонким запахом. Цей мед практично безбарвний і напрочуд прозорий.
«Леонід Альфонсович Красовський – учений-агроном, практик, упродовж усієї педагогічної діяльності акцентував увагу на залучені талановитої та обдарованої молоді до дослідницької діяльності з лісового і сільськогосподарського господарства. Багато випускників Леоніда Альфонсовича стали переможцями I, II та III етапів Всеукраїнського конкурсу науково-дослідницьких робіт МАН. Він організував виробничу бригаду «Агросвіт», забезпечував практичний та методичний супровід її роботи. Багато праці вклав у створення колекції різноманітних рослин, зокрема, це насадження туї західної, липи, дуба червоного та інших рослин, які створюють ошатність відділення еколого-натуралістичного напряму ЦПО ім. О. Разумкова, використовуються для озеленення закладів освіти і території міста. Леонід Альфонсович відкритий до нових ідей із природоохоронної роботи, відновлення насаджень та завжди допомагає в їх реалізації. Має особливе фотобачення природи, яке завжди яскраве і неповторне, створив групу у соціальній мережі, де популяризує красу рослин нашого відділення. Гармонійна людина, яка в усьому бачить позитив, і цьому ми можемо у нього вчитися», – відгукується заступник директора з навчально-виховної роботи Ніна Ваховська.
Екскурсія продовжується. Зупиняємося біля карагани деревовидної (жовтої акації), яку нерідко застосовують для живоплоту. Її яскраві квітки поети порівнюють із мініатюрними метеликами, які приваблюють бджіл…
За матеріалами Вікіпедії, у світі налічується понад 1000 видів акації. Серед найбільш популярних – вербова, котра зустрічається на своїй історичній батьківщині – Австралії, а також у країнах Африки та Південної Америки, срібляста (австралійська), яку ще помилково називають мімозою через пухнасті золотисто-жовті китиці, червона із забарвленням квітів від світлих тонів до насичених відтінків вогняного кольору. Цікавими є озброєна, що відрізняється рясним розгалуженням і тонкими гілками, вкритими пухом, нільська з колосоподібними суцвіттями, самшитолистна з жовтими сферичними голівками квіток та інші.
Життєрадісна романтична акація надихає та зцілює
Акація внесена до лікарських довідників багатьох країн, адже здатна виганяти з організму різні недуги. Цілющими є квіти, листя і навіть кора, без яких не обходиться народна медицина. З них готують мед, варення, відвари та настоянки. Лікувальні властивості акації білої з давніх-давен використовуються при терапії багатьох захворювань. Вона популярна у сучасній фармакології . Препарати, виготовлені з квіток, дуже ефективні, їх застосовують при виробництві традиційних лікарських засобів.
Красою та музикою віршованих рядків, просякнутих запахом акації, полонять поети. Заслужений артист України Петро Бойко переклав на українську мову відомий романс «Белой акации гроздья душистые» (муз. Веніаміна Баснера, сл. Михайла Матусовського), оспівавши «ґрона духмяні акації білої» і «чистоту пелюсток тих живих». Із ніжністю писав про «сеньйориту акацію» Микола Вінграновський. У вірші «Літньої ночі» Олександра Олеся «дихають тихо акації ніжні, злегка колишуться в сутіні срібній, дивляться мовчки на місяць, на зорі…». Розповідає про сплячі кущі, що «росою ще не сплакались», Ліна Костенко. Павло Доскоч порівнює акацію з птахом – білим лелекою.
Бачимо здалеку диво: неможливо пройти повз незвичайної краси дерево з родини бобових. Золотий дощ заворожує своїми суцвіттями, які звисають довгими кистями і схожі на сонячні промені або золотисті струмені дощу…
А біла акація, квітуючи мереживними хмарками, зустрічала та проводжала ароматом, розлитим у повітрі, запрошувала у мрії…