Не з чуток, а з досвіду українських біженців, котрі проживають за кордоном, знаємо, як дбають про фізичний розвиток та спортивне дозвілля школярів у Німеччині. Про це читайте в нашому сьогоднішньому репортажі.
Читайте нас на Telegram // Facebook // Підтримати РІО //
Фізичному вихованню у німецьких школах приділяють багато уваги. Зміст навчання з предмету під назвою «спорт» відрізняється в окремих землях. Розмова, зокрема, піде про навчання гірськолижному катанню учнів гімназії саксонського міста Flöha. Ми спілкувалися в режимі онлайн безпосередньо з батьками і дітьми.
Щороку гімназисти 7-х класів відправляються у тижневу поїздку в гірськолижний табір в одному з курортних містечок. Освітній заклад організовує подорож, яку оплачують батьки. Цієї весни семикласники, серед яких – і наші українці з Бердичева та Києва, разом із класним керівником здійснили березневу мандрівку до м. Oberwiesenthal. Проживали й харчувалися в готелі. Лижні уроки проходили щодня. Гори, свіже повітря, невимушене спілкування, позитивні емоції – діти навчались у супроводі інструктора, опановуючи основні принципи катання, та водночас відпочивали. Відповідне спорядження: лижі, палиці, черевики, шолом, маска і спеціальні рукавички – це обов’язково!
Тут обладнані лижні схили, трампліни, санні траси, а спуски оснащені сучасними підйомниками. Такий вид спорту розвиває оперативне мислення, покращує координацію та швидкість реакції. До речі, у 2020-му році українські спортсмени брали участь у лижному двоборстві на юніорському чемпіонаті світу, що проходив у м. Обервізенталь.
В Україні для подібної поїздки ідеально підійдуть Буковель, Яремче та Славське. Вистачає мальовничих місць і на Бердичівщини, якщо зима розщедриться на сніг. Варто побувати в Малосілці, Слободищі чи Швайківці. Згадується, як свого часу, коли працювала вчителем, разом із колегами після уроків каталися з учнями на лижах, а влітку ходили в походи з наметами чи брали участь у туристичних змаганнях… Такий відпочинок оздоровлює, загартовує і приносить безліч позитивних емоцій. До того ж це чудова можливість сформувати згуртовану команду однодумців.
Німецьким школярам можна лише позаздрити. Мріється, що в мирний час, коли подолаємо ворога і виборемо Перемогу, дозвілля наших учнів буде змістовним, насиченим, сповненим нових вражень – не в межах приміщення, а на лоні природи, просто неба.
Від редактора: На жаль, в бердичівських школах і до війни, і до ковіду дуже-дуже рідко дітей організовано виводили не те що в похід з ночівлею, а навіть на прогулянку до приміського лісу. Вчителі бояться відповідальності, не бачать заохочення такої діяльності і потребують підтримки як керівництва, так і батьків.
В деяких школах Бердичівщини до занять туризмом пробували залучати ветеранів АТО, і це давало позитивні результати. Можливо, після закінчення війни, цю практику переймуть і міські школи?
