26 жовтня у Бердичівській міській гуманітарній гімназії № 2 пройшла мистецька імпреза «Болить: примари втрачених надій…» авторства Мілади Мартинюк. Захід був створений для вшанування випускників гімназії, які пішли захищати Україну від російської навали, але полягли тілом, визволяючи нашу державу. Дух же їх – вічно живий!
Читайте нас на Telegram // Facebook // Підтримати РІО //
Перше слово взяла директорка гімназії Ірина Толочко. Розповіла, що цей захід присвячений саме їм – сімом безсмертним Героям-випускникам, адже друга гімназія вже втратила на фронті сімох своїх учнів…
«Наші випускники… Вони – найкращі. Я завжди аргументувала це високим рівнем інтелекту, ґрунтовними знаннями, вихованням і цілеспрямованістю, але тепер я додаю: героїзм, жертовність та справжній патріотизм. Ми пишаємося нашими випускниками, які у більшості своїй пішли на війну добровольцями. Їхніми домівками стали елітні спецпідрозділи Збройних сил України, такі як «Kraken», «Десиптикони», ДШБ, ССО. І скрізь вони – найкращі», – наголосила крізь сльози Ірина Толочко.
Користуючись нагодою, на захід було запрошено побратима загиблого воїна Володимира Галецького – бійця спецпідрозділу «Kraken». Названий на честь морського чудовиська, спецпідрозділ був створений, щоб бути таким чудовиськом для ворогів, щоб нищити окупантів і боронити рідну землю, що й робить у самому пеклі війни, в її найгарячіших точках. Побратиму було передано кошти, які гімназія зібрала під час ярмарку на День хліба. 50 тисяч військовий Кракену пообіцяв направити на закупівлю FPV дронів, що дуже вдало знищують ворожу техніку. Військового запросили батьки Володимира Галецького, які також були присутні на заході і дякували за вшанування пам’яті їхнього сина. Мама пригадала про те, як у 2019 році Володимир писав листа військовому на фронт і потім, у цій же залі, де всі зібрались сьогодні, мав нагоду поспілкуватись зі своїм адресатом, розповіла про свідомий вибір сина та його прагнення стати на захист України. Тато Володимира у своєму слові наголосив, що звільнені населені пункти, про які йшлось у тематичному відео, для них – це імена їх дітей, які там полягли… І висловив сподівання, що більше ніхто з наших захисників не повернеться на цвинтар – тільки живими і з Перемогою.
Гімназисти 5-11 класів взяли участь у мистецькій імпрезі та зачитали поезію, створену вчителем мистецтва Міладою Мартинюк. Сама педагог також прочитала вірш, написаний нею зранку перед заходом, і кожен його рядок до тремтіння пройняв кожного присутнього. З дитячих вуст злітали рядки, що боліли: про загиблих, про нездійсненні мрії, про невиліковні рани від втрат, що ніколи не загояться, не забудуться. Та й чи можна взагалі колись забути про звірства, що принесли окупанти на нашу землю? Виступи учнів та спомини батьків про роки навчання їх сина у стінах гімназії, про його жагу до справедливості та бажання боротись за Україну і за кожного з нас не залишили нікого з сухими очима.
Вічна пам’ять Героям! Слава нашим Захисникам!
