Після вчорашньої сесії міської ради залишилася крихта нерозуміння щодо питання про закриття трьох міських закладів дошкільної освіти №5, №17 та №27. Вже вдруге депутати голосують проти того, щоб навіть розглядати такий варіант. Але ще у травні виконавчий комітет ухвалив запропонований управлінням освіти попередній перелік освітніх закладів у Бердичівській громаді, серед них трьох дитячих садочків не було. Тож вирішила дізнатися фактичний стан справ у закладі дошкільної освіти №27 «Мальва».
Засідання виконавчого комітету
Зранку, завітавши до «Мальви», можна побачити тільки пусті ігрові майданчики та тихі кімнати, тому що з 3 червня працівники дитсадочка у відпустці, але не всі. На щастя, вдалося поспілкуватися з завідувачкою закладу — Осінською Людмилою Георгіївною. Вона розповіла про теперішню ситуацію у «Мальві».
Всі працівники дитсадочка підпорядковуються рішенням бердичівського управління освіти, бо фактично є його найманими працівниками. Саме завдяки місту та його фінансуванню сьогодні працюють всі ЗДО. Тому коли на засіданні виконкому прийняли рішення про освітню мережу, запустився незворотний процес скорочення посад. Але людей обіцяють не кидати напризволяще, а працевлаштувати в інші заклади. При цьому підійти індивідуально до життєвої ситуації кожного працівника. А їх на сьогодні у «Мальві» є 23, разом з 3 сторожами та одним завгоспом, а також окремо 4 працівники у декретній відпустці.
Загалом дитсадок №27 розрахований на 116 діток. До 2022 року це був дійсно дуже популярний заклад, у який важко було потрапити. Хоч й вважається він одним з маленьких. Повномасштабне вторгнення росії в Україну змусило людей тікати за кордон разом зі своїми дітьми. У 2022-2023 роки заклад продовжував працювати, хоч і дистанційно. У 2023 та на початку 2024 року продовжилося змішане навчання, частина дітей з «Мальви» займалася на базі садочка №22, а частина на базі ліцею №10.
У березні цього року «Мальві» все ж вдалося повернутися назад у рідні стіни, хоч і не на повний робочий день. За кошти міського бюджету було облаштовано затишне укриття на 50 осіб, проведено косметичні ремонтні роботи та інше. Але коли працівники почали шукати батьків охочих записати до садочка своїх діток, вони були приголомшені. У місті бракує малюків…
Пані Людмила Георгіївна працює у садочку ще з 1986 року. Вона згадує, що переживала різні моменти, працюючи у садочку. У 90-х роках економічна ситуація в країні була не стабільною. Тоді у Бердичеві кількість дитсадочків з 31 зменшилася до 13. У родин просто не було коштів, щоб навіть заплатити за обід своєї дитини у закладі. Але самих малюків ніколи не бракувало. Навіть у ті роки, рекламуючи заклад просто по вилицях міста, пропонуючи батькам записати своїх дітей, вихователям вдавалося набирати групи. Було надзвичайно важко, та люди пережили скруту. Але ніхто з них ніколи не міг уявити собі війну. Коли у місті просто поменшає дітей настільки, що на всі дитсадочки фізично не вистачає, як сьогодні.
Завідувачка «Мальви» каже, що розуміє рішення міста щодо закриття. Воно логічне та має серйозне підґрунтя. Адже садочок, який розрахований на 116 осіб, не може працювати задля 60, тим паче що й стільки цього року ніколи не було. Зазвичай протягом цього навчального року вдавалося побачити у стінах «Мальви» 40-50 малят. Вони перебували у закладі всього пів дня, бо з таким наповненням він не міг собі дозволити працювати на повну потужність. Пані Людмила Георгіївна каже, що у місті з достатком інших великих та потужних дошкільних закладів, які першочергово будуть приймати тих дітей, які переводяться з садочків №27, №5 та №17.
Головне, що після припинення роботи садочка, він фізично буде працювати й надалі. Там залишаться сторожі та завгосп. Містом ходять чутки про можливе “заселення” «Мальви» бердичівською художньою школою, але поки ця інформація не є підтвердженою.
Сама пані Людмила Георгіївна щиро вірить, що можливо невдовзі війна в Україні закінчиться, а наше небо знову стане чистим та мирним. А найголовніше – щоб родини повернулися до міста з закордону. Тоді ліквідовані бердичівські садочки знову наповняться дитячим сміхом.
