Хоча так хотілось поговорити з одним із «найпродвинутіших» педагогів Бердичівщини щодо освіти, навчання і виховання підростаючого покоління. Можливо, тому, що першим питанням інтерв’ю стала резонансна нині тема щодо вакцинації педагогів та роботи навчальних закладів.
І оскільки Юрій Васильович обіймає нині посаду начальника відділу освіти Семенівської ОТГ, то це дійсно є сьогодні і його компетенцією, і його біллю. Адже, незважаючи на десятки нормативних документів та роз’яснень, до цього часу так ніхто і не може сказати достеменно, як саме має працювати заклад освіти після відсторонення невакцинованих працівників – дистанційно чи очно?
Ні, з дитсадками та 1-4 класами, більш-менш все зрозуміло, а ось із старшими класами – не зовсім. Більшість директорів шкіл «від гріха подалі», як і їхні керівники у вигляді відділів чи управлінь освіти, вважають, що до стовідсоткового вакцинування всіх працівників школи, вони мають проводити освітній процес за допомогою дистанційних технологій. Але ж, з іншої сторони, після відсторонення невакцинованих, у всіх, хто залишився, показник вакцинованих становить 100%?
Ось тут і проявляються професійні якості керівників, які, не порушуючи жодної норми, все ж думають насамперед за інтереси всіх учасників освітнього процесу. Адже логіка – це те, чому мають навчати дітей, і якщо її немає у дорослих, з їх десятками законів, постанов, інструкцій і роз’яснень, то як вона може бути у їх вихованців.
Одним словом, всі навчальні заклади Семенівської ОТГ працюють нині на «очній» формі, незважаючи на те, що в одному з них відсторонено від роботи одного педагога.
А щодо вакцинації, то Юрій Балюк, як справжній патріот громади, де він працює, зазначив, що саме в Семенівській амбулаторії лікарі першими пройшли спеціальне навчання та роблять щеплення від коронавірусу не тільки жителям своєї громади, а й багатьом жителям Бердичева та інших громад Бердичівщини.
Під час спілкування Юрій Васильович відволікався на необхідність написання термінового листа до РЕМу, тому й друге питання про те, чи багато часу займає вирішення господарських проблем, здавалось, було логічним. Але, натомість, відвело від педагогічних «смислів» ще далі.
– 99%. Коли був директором школи, то постійно відчував себе, в першу чергу, її завгоспом, коли став начальником відділом освіти, тільки обсяги збільшились… Субвенції, публічні закупівлі, освоєння коштів швидко і правильно – це займає ну дуже багато часу. До речі, ми виявили проблему в тому, що багато підприємців, постачальників тих чи інших товарів для освітнього та супутніх процесів не вміють правильно заповнювати документи, і тому ми їм в цьому допомагаємо. Наш юрист цим і займається, адже навіть за однієї неправильної букви чи коми, казначейство може повернути папери, і доведеться робити все заново.
– Чи вистачає за цим всім часу на якісь педагогічні питання?
– Для цього є спеціалісти, але й у них є дуже багато специфічних, не зовсім педагогічних занять. Так, левову частку часу займає ведення і здавання найрізноманітнішої статистики. Звіти в РДА, в департамент освіти, в ОДА про все, що завгодно і в найкоротші терміни.
– А до ОТГ теж багато звітуєте?
– Ми є частиною виконавчого апарату громади, і слава богу, хоч тут не потрібно писати тони паперів. І голова громади, і депутати, і члени виконкому є однією командою, ми постійно спілкуємось, разом робимо одну справу. Особливо плідною є співпраця з фінансовим відділом, адже вся наша поточна діяльність, як і наші новації потребують своєчасного фінансування, тому з фінансистами ми і радимось постійно, і всі питання вирішуємо спільно.
– Чи дублюються звіти до РДА та ОДА?
– Буває.
– А чи відчуваєте зворотній зв’язок від цих звітів. Можливо, за цифрами видно якусь проблему, яку вам допомагають вирішити?
– Хотілося б мати його у вигляді розміру освітньої субвенції, але чомусь так не виходить. Наприклад, даємо у звіті наповненість класів та кількість дітей, а в формулі розрахунку субвенції з’являються якісь незрозумілі коефіцієнти, які зводять всі наші зусилля з економії коштів та оптимізації освітньої мережі нанівець. А нині ще й гуляють чутки, що всі зекономлені кошти у тих громад, де вони є, заберуть і віддадуть тим, хто й не збирався економити. Втрачаються орієнтири, не зрозуміло, що робити, як далі планувати…
– Скільки коштів витрачається зараз на навчання 1 учня?
– Від 35 до 47 тисяч гривень на рік, в залежності від школи (для довідки, у Бердичеві – 15 тисяч – авт.)
– А що з «оптимізації» вже зроблено?
– Визначені опорні школи та їх філії, які створили на базі ліквідованих юридично Іванковецької, Терехівської, Великонизгірецької та Садківської шкіл. Тобто, діти, як і раніше, ходять до них (де лише 1-4 класи, а де й 1-9), але грошей на апарат витрачається менше.
– А як з реформуванням ІІІ ступеню освіти?
– У нас створено Красівський та Хажинський ліцеї, в яких сьогодні навчаються учні 10-11 класів, але це лише проміжний етап, адже за перехідними положеннями закону про освіту, після 2024 року має бути зовсім по іншому. Раніше було, що засновником такого ліцею можуть бути лише міста з населенням від 50 тисяч, потім прийняли зміни і дозволили бути всім громадам, у яких є гроші, але умови прописали такі, що грошей все ж не вистачить навіть у самих багатих сільських громад. Адже потрібно, щоб в них були профільні старші класи і до того, ж не менше, ніж визначена кількість. Але в нас просто-на-просто не буде дітей для них. В усій ОТГ в цьому році народилось лише 30 дітей, в минулому 35, і очікувати демографічного буму немає ніяких підстав. В подальшому будемо слідкувати за ситуацією з ліцеями в Бердичеві, адже це найближча перспектива для наших старшокласників.
– А як до речі, ситуація з шкільним харчуванням в школах громади, адже у місті останні місяці – це найрезонансніша тема для обговорень?
– Ми харчуємо безкоштовно за кошти громади учнів 1-4 класів, всі передбачені законом пільгові категорії школярів інших класів та розширили цей перелік дітьми з малозабезпечених та багатодітних сімей. А в двох навчальних закладах діти харчуються за сприяння благодійної організації (ця тема вже давно очікує на окреме висвітлення – авт.).
– А яка ситуація з позашкіллям в громаді?
– При деяких школах організовані гуртки, наприклад, туристичний в Хажині, є спортивні – шахи, футбол, рукопашний бій, легка атлетика, але все це непроста справа, яка вимагає чимало коштів. Натомість, багато гуртків, які були лише на папері, я ліквідував, адже добре розумів, що педагоги (переважна більшість яких живуть в Бердичеві), ніяких занять в післяобідній час не проводять, бо від’їжджають шкільними автобусами додому.
– Що сталось з дослідними ділянками і шкільним підприємництвом в Красівці, після вашого переходу на вищу посаду?
– Ділянки обробляють, саджанці та малину вирощують, але діти пішли ще далі. Вони самі вирішили, що вигідніше продавати не самі саджанці, і навіть не малину, а пиріжки з варенням, тому зараз вишукують рецептури, обдумують як саме і де саме вони будуть все робити, щоб в підсумку заробити на форму для своєї спортивної команди. Взагалі, шкільне підприємництво, як і будь-яка діяльність в комунальному навчальному закладі, обплутана такою кількістю інструкцій, що виконати їх точно неможливо, а щоб обійти, потрібно дуже постаратись.
Ми ще трохи поспілкувались з Юрієм Васильовичем, але лише ще глибше зайшли в казуїстичні хащі освітніх норм і правил, і вирішили бесіду «про смисли» відкласти на іншу зустріч. Якщо вона взагалі має сенс…
P.S. Це інтерв’ю лише підтвердило розхожу думку, що нині освіта в Україні – це не місце, де вчаться діти, а місце, де працюють вчителі… І численна армія чиновників…
