Поетеса, письменниця і казкарка Світлана Столярчук прочинила віконце у світ своєї творчості на осінній зустрічі зі старшокласниками Бердичівської міської гуманітарної гімназії № 2.
Спілкування з авторкою Гімну Бердичева Світланою Столярчук, яка створила «Величальну» у співавторстві з композитором Олесем Колядою, стало відкриттям для багатьох учасників поетичної години. Гімназисти зацікавлено слухали, ставили питання і дізнавалися про різні грані таланту обдарованої бердичівлянки.
«Поезія – це завжди неповторність…»
У дитинстві маленька школярка співала свої перші вірші, сприймаючи світ, як митець. Уява малювала дивовижні образи, які бачила в гілочках, листочках і квітах. Вдома на підвіконні стояли чарівні композиції, створені руками дівчинки, її фантазії оживали в малюнках…
Для поезії немає поганої погоди. Вона прекрасна будь-якої пори року. І цю осінню зустріч учитель мистецтва гімназії № 2 Мілада Мартинюк почала з неповторної мелодії рядків поетеси про осінь-загадку з карими очима…
Світлана Столярчук – учитель-філолог і свого часу викладала мову та літературу. Кожний день у школі відкривав щось нове й добре, розповіла старшокласникам гостя: «Це назавжди залишиться в пам’яті і довго грітиме спогадами… Радію, що навчила дітей вдумливо читати літературу, відчувати красу художнього слова…»
На жорстоку війну в Україні поетеса відгукнулася віршами-роздумами. Юні читачі, учасники розмови з авторкою поезій, знаходять у них слова підтримки, що вселяють надію і зміцнюють сили. Гімназисти декламували вірші, що розхвилювали: про зорі, які «ждуть оновлене обличчя», дива, що «осінь знаками пише», і глибоке коріння, в якому – «незбагненно живучий рід…» Зачепили, торкнулися душі рядки:
Ми збудемось. Нехай там хоч би що,
На часі ми. Усьому світу світло.
Коли наш дух просвітлення прийшов,
Згадали ми козацькі заповіти.
Наш плідний шлях від серця до небес
Витає над руїнами незримо,
Земля багатства, щедрості, чудес –
Улюблена, свята і нескорима…
Понад 20 років звучить Гімн Бердичева, текст якого написала поетеса Світлана Столярчук, а музику – композитор Олесь Коляда. Десятого жовтня 2002-го під час 5-сесії міської ради 4-го скликання депутати затвердили своїм рішенням «Величальну».
Актовою залою гімназії линули знайомі всім натхненні слова про «уславлений в віках Бердичів» – «скарбницю віковічних муз».
Творчість дарує радість…
Світлана Столярчук – проста, щира та відкрита людина і неймовірно цікава співрозмовниця. «Якщо доля підносить тобі лимони – зроби з них лимонад», – нагадала поетеса висловлювання Дейла Карнегі. – Саме проблеми змушують нас діяти, поглянути на ситуацію з іншого боку, приймати рішення, знаходити нові можливості та щось змінювати…»
Світлана Вікторівна – учасниця багатьох знакових подій у культурному житті України. Зокрема – лауреат V Всеукраїнського літературного конкурсу ім. Леся Мартовича в номінації «Проза. Добірки» (м. Львів, 2021-й р.), V Міжнародного літературно-музичного конкурсу-фестивалю «ПРИЧАЛ на ПОШТОВІЙ» у номінації «Поезія» (м. Київ, 2021-й р.). Вона пише дивовижні казки для дітей. Її «Усмішка Гравеслика» – захоплююча розповідь про пригоди комп’ютерного хлопчика і першокласника Толика. А цикл казок «Пригоди Боцянки» знайомить маленьких читачів із білим бичком, космічним пришельцем, який випадково опинився на планеті Земля. Для дітей-біженців з України написані «Казки, що вчать перемагати»…
Світлана Столярчук закінчую роботу над двома романами. Нині досліджує тему «Жінка в історії України»: «У фольклорі (піснях, колядках і баладах) зустрічаємо образ дівчини-воячки – молодецької поляниці, української амазонки. Обличчя України – люди, які змінюють хід історії і формують власні цінності». У книзі «Зустріч» бердичівлянка звертається до історичного минулого Бердичівщини – цікавого літопису подій. Її лірика – поетичний щоденник, щира сповідь, «дотик до душі»…
Поетка нерідко експериментує зі словами, занурюючись у мову, новотворить і живопише. Гімназисти слухали її «Осінь в рудих ногавицях», дивувалися та зізнавалися: це можливість збагатити свій лексикон народними словами, які зустрічаються в «Словнику української мови» Бориса Грінченка: калап (капелюх), фраїрка (кохана дівчина), гойкну (крикну) та інші. Кожне слово – особливе, українська мова – барвиста, наче веселка.
У книзі «Я чекатиму тебе» зібрані твори різних років. Вони адресовані нашим воїнам-захисникам, та їх рідним, які моляться за своїх синів та дочок і мріють про день, коли ті повернуться додому з Перемогою. Лірика сповнена любові до рідної землі, гордості за її незламних оборонців і віри: Україна переможе. У віршах – біль і гнів, глибина думок та щирість почуттів і сила материнської молитви – «із серцем чистим слово промовляє».
Наприкінці зустрічі-діалогу з гімназистами Світлана Столярчук адресувала юним бердичівлянам посил: «Будемо творити наше життя і перемагати. Попереду – світле майбутнє».
